Художня своєрідність одного з добутків А. Платонова. Багато добутків, написані нашими письменниками у двадцятих-тридцятих роках, прийшли до нас тільки в останні роки. Книги Платонова, Замятіна, Пастернаку, Гроссмана не побачили світло при житті авторів. Але ці добутки випробували перевірку часом і тепер вносять гідний вклад у сьогоднішнє життя. Ці добутки особливо цікаві тим, що вони відкривають для нас погляди й сумніви безпосередніх очевидців переломних моментів історії, дозволяють розглянути нюанси що відбувався, пояснити те, що так довго намагалися замовчуватися

Опальні письменники ніколи не відступали від обраних і вистражданих ними переконань. По чисто політичних мотивах ми багато десятиліть не мали доступу до добутків А. Платонова. А. Платонов належить до тих нечисленним авторам, хто почув у революції не тільки «музику», але й розпачливий лемент

Він побачив, що добрим бажанням іноді відповідають злі справи, а в задумах добра хтось передбачив для посилення своєї влади знищення багатьох ні в чому не винних людей, що нібито заважають загальному добру. Усе, що було опубліковано з добутків Платонова до останнього років, не могло дати повного подання ні про його моці як письменника, не зробити тої роботи з формування духовності людини, що виявилася під силу таким добуткам, як «Котлован», «Чевенгур», «Ювенільне море». Платонов ні на кого не схожий. Кожний, хто вперше відкриває його книги, відразу ж змушений відмовитися від звичної швидкості читання: око готове сковзати по знайомих обрисах слів, але при цьому розум відмовляється поспівати за часом. Якась сила затримує сприйняття читаючі на кожному слові, кожному сполученні слів

И тут не таємниця майстерності, а таємниця людини, разга! дывание якої, по переконанню Достоєвського, є єдина справа, гідне того, щоб присвятити йому життя. Герої Платонова говорять про «пролетарську речовину». Сам Платонов говорив про «соціалістичну речовину».

У ці поняття він включає живих людей. У Платонова ідея й людина не зливаються. Ідея не закриває людину наглухо. У його добутках ми бачимо саме «соціалістичну речовину», що прагне із себе самого побудувати абсолютний ідеал. З кого ж складається живе «соціалістична речовина» у Платонова?

З романтиків життя в самому повному змісті слова. Вони мислять масштабними загальнолюдськими категоріями й вільні від яких би те не було проявів егоїзму. На перший погляд може здатися, що це люди з асоціальним мисленням, оскільки їхній розум не відає ніяких соціально-адміністративних обмежень. Вони не вибагливі, незручності побуту переносять легко, як би не зауважуючи їх зовсім. Звідки ці люди приходять, яке їхнє біографічне минуле - не завжди можна встановити, оскільки для Платонова це не найважливіше

Всі вони - перетворювачі миру. Гуманізм цих людей і цілком певна соціальна спрямованість їхніх устремлінь полягає в поставленій меті підкорити сили природи людині. Саме від них треба чекати досягнення мрії. Саме вони коли-небудь зможуть звернути фантазію в реальність і самі не помітять цього

Цей тип людей представлений інженерами, механіками, винахідниками, філософами, фантазерами - людьми розкріпаченої думки. Герої-Романтики Платонова політикою, як такий, не займаються. Тому що вони розглядають революцію, що свершились, як вирішений політичне питання. Усі, хто цього не хотів, потерпіли поразку й сметены. І copyright