Лірика Пастернаку тужить за епосом. Вона тужить за щоденністю, по прозаизмам. Пастернак немов шукає можливості в лірику відкритися час. Вона немов пожежа, немов повстання проти устояних жанрів і розмежувань
И тому Пастернак - син свого часу, часу трьох революцій, коли все валило й усе починало рухатися. “Я став часткою свого часу й держави, і його інтереси стали моїми”, - пише поет. Немов із чорного ходу приходять у поезію й залишаються жити там назавжди всі “залпом”, “взахлеб”, “ридма”, “ущент” і “наповал”. Образи в лірику народжуються з нізвідки, із простих співзвуч, з випадків: Ірпінь - це пам’ять про людей і літо, Про вола, про втечу з-під кабали, Про хвою на спеці, про сірий левкой И зміні затишності, цебра й імли…
Поет дає собі повну волю, яку можна досягти тільки у своєрідному поетичному маренні. Однак марення цей належить генієві. Немов хтось грає на наших очах блискаючими, можливо дорогоцінними, камушками в гру, правила який не ясні нам, але процес заворожує й гіпнотизує нас. Він луски не знає на сиренах, И чи може повірити в риб’ячий хвіст Той, хто хоч раз із їх чашечек колінних Пилок що бився як об лід відблиск зірок? Скеля й шторм і - схований від всіх Нескромний - самий дивний, самий тихий, Граючий з епохи Псамметиха Кутами вилиць пустелі дитячий сміх…
Многоточие, що завершує цей пасаж з “Теми з варіаціями”, створює якийсь розріджений простір, у якому повисає наш полегшений і захоплений подих. Вірші Пастернаку виткані з нічого, немов мережива з копійчаних ниток, немов музика із семи нот. Поет абсолютно вільний у роботі з матерією слова. Предмет його страсті - життя. Але слово - знаряддя, за допомогою якого поет впливає на неї. Поезію Пастернаку можна назвати експресивної, метафоричної, незрозумілої
Можна придумати ще десяток визначень. Однаково за ними нічого не буде стояти. Поет вислизає, як вугор з рук, він увесь час перебуває за межами своїх визначень
Його талант невловимий і невизначений. Така мудрість поезії, і така її наївність: “Яке, милі, у нас / Тысячелетье надворі?” Хто це запитує? Звідки ця людина?
Навіщо він тут? Його солов’їне мовлення рухає й меле мир. Далечінь починає говорити, кущі - запитувати, туга - блукати. Він створює шедеври, вони залишаються в пам’яті, проникають у гени, стають частиною життя. У мене так трапилося з віршем “Август”. Можна назвати це любов’ю з першого погляду - чудесним образом відразу після першого прочитання воно ввійшло в мою свідомість, щоб залишитися там назавжди.
Я ні з ким не сперечався, яке вірш у Пастернаку краще. Для мене, безсумнівно, це: …Ви йшли толпою, нарізно й парами, Раптом хтось згадав, що сьогодні Шосте серпня по старому, Перетворення Господне. Звичайно світло без полум’я Сходить у цей день із явора, И осінь, ясна як знаменье, До себе приковує погляди. І all soch © 2005 ви пройшли крізь дрібний, злидарський, Нагой, що трепится вільшняк В имбирно-червоний ліс цвинтарний, Що Горів як друкований пряник… Пастернак складний і простий, елітарний і доступний, такі прикмети щирої літератури
Часто навколишню дійсність поет бачить як текст, книгу, яку треба прочитати. Його охоплює захват перед миром і його проявами - де б вони не були: у мистецтві, у дійсності, у природі, у траві, у гілці… Він самого Бога представляє всемогутнім режисером: Так грав над землею молодою Обдарований один режисер, Що носився як дух над водою И ребро розтрощене тер. І, протискавшись у мир через диски Навмання розміщених світил, За тремтячу руку артистку На дебют фатальної виводив
Пастернак визнавався, що все своє життя він провів у боротьбі за “нечувану простоту” мови, за його первозданність і первородность. Традиція була для нього силою, що породжує. Щоденність він звів у царство поезії й оселив там навіки.
Чуже породжувало в ньому своє. Пастернак відгукувався на поезію Шекспіра, Фета, Блоку, Цветаевой. Його лірика повна схованих цитат, інтонаційних прикмет його сучасників і попередників. Але в цьому лише ще одне достоїнство його Музи. Лірика Пастернаку - найбільш важлива й істотна частина його величезної літературної спадщини
У своє голосне століття він пожвавив яскравість образної мови в поезії, створив новий образний лад вірша. Образ у його лірику став істотніше, головніше змісту. От що він сам писав про це: “У мистецтві людин змовкає й заговорює образ
И виявляється, тільки образ поспіває за успіхами природи”.
Збережи - » Художня своєрідність лірики Б. Л. Пастернаку . З'явився готовий твір.