Художня своєрідність казок М. Е. Салтыкова-Щедріна

Демократична література другої половини XIX століття прагнуло розбудити цивільну совість у російському суспільстві, впливаючи поетичним “словом отрицанья” або вістрям політичної сатири. Але убедительнее всіх езоповою мовою вмів з публікою говорити М. Е. Салтиков-Щедрін. “Казки” Салтыкова-Щедріна – політичні казки. “Казки” – це підсумок багаторічних життєвих спостережень, підсумок усього творчого шляху письменника. У них сплітаються фантастичне й реальне, комічне із трагічним. Письменник широко використовує у своїх добутках гротеск, гіперболу, проявляється дивне мистецтво езопової мови

З’являються образи, узяті з російських народних казок, при цьому в мир казки вводяться також різні політичні мотиви. За допомогою звичних казкових сюжетів і героїв Щедрін розкриває складні проблеми сучасності, а фантастика в казках відбиває дух часу. Поруч із традиційними персонажами з’являються нові образи: премудрий пискарь, карась-ідеаліст, вяленая вобла. З їхньою допомогою письменник висміює всякого роду пристосовництво, незбутні надії, які продиктовані інстинктом самозбереження або наївністю. Особливо нещадно він показав лібералів

Звірі, риби, птахи ведуть наукові суперечки, проповідують, судять інших. Давно вже хрестоматійної називають казку “Як один мужик двох генералів прокормив”. Здається, всі тут ясно. Але це тільки гадана простота. Так, звичайно, мова йде про генералів, ні до чого не пристосованих: і нагодувати-те себе вони не можуть (а скільки дичини, риби поруч – тільки руку простягни), і не можуть визначити частини світла

Нікчемність, з одного боку, і жагуче презирство до простої людини, з інший, добре виражаються такими художніми прийомами, як сатира й сарказм. Сатира легко вгадується в тупоголовості генералів, упевнених, що їх повинні нагодувати, що “булки в тім самому виді народяться, як їх ранком до кофею подають”. Випадок звів їх з мужиком. Яка схована іронія: “…

спав громаднейший чоловік…”, спав, “ухилявся від роботи”. І от немічні й товсті генерали змусили такого потужного чоловіка працювати на них. Особливістю стилю цієї казки є їдкий сарказм: мужик-умілець нагодував генералів, так не як-небудь рябчика піймав для ледве не съевших один одного генералів. Мужик-Те, “мужичина” величезний, нагодувавши генералів яблуками, собі бере одне, причому кисле

Пізніше він безмовно готовить на вимогу генералів мотузку, і тої твір з оллсоч © 2005 же мотузкою “генерали прив’язали мужичину до дерева, щоб не убег…”. Потім цей “тунеядец” (так його кликали генерали) і корабель побудував, і доставив своїх грізних пасажирів на Піддячу (що в Петербурзі). Ті “не забули про мужика, вислали йому чарку горілки й п’ятак срібла: веселися, мужичина”. Салтиков-Щедрін висміює й панів, і народ

Тут використані й елементи фантастики (раптове перенесення на незаселений острів), і сарказм злий, викривальний сміх. Салтиков-Щедрін – майстер тонкої, схованої іронії. У боротьбі із цін зурой він використовував езопову мову

Езопова манера, за словами письменника, “це манера, що виявляє чудову спритність у зображенні застережень, недомовок, іносказань і інших облудних засобів” Салтиков-Щедрін довів мову іносказань до досконалості: він виробив целую систему виражень, епітетів, метафор. Казка “ Карась-Ідеаліст” розкриває омани російської інтелігенції. Використовуючи езопову мову, Щедрін висміює лібералів, які вважають соціальне зло простою оманою розумів. Карасеві-Ідеалістові здається, що й щуки до добра не глухі. Він вірить у досягнення соціальної гармонії через моральне переродження, перевиховання щук. І от карась розвиває перед щукою свої соціалістичні утопії

Два рази йому вдається поговорити з хижачкою, відскіпавшись невеликими тілесними ушкодженнями. Втретє трапляється неминуче: щука проковтує карася, причому важливо, як вона це робить. Перше питання карася-ідеаліста: “Що таке чеснота?” змушує хижачку роззявити впасти від подиву, машинально потягнути в себе воду, а разом з нею так само машинально проковтнути карася

Цією деталлю Салтиков-Щедрін підкреслює, що справа не в “злих” і нерозумних щуках: сама природа хижаків така, що вони проковтують карасів мимоволі в них “комплекція каверзна”. Прагнучи сатирично зобразити сучасну йому дійсність, Салтиков-Щедрін використовував традиційні образи й сюжети російської казки, різні засоби сатиричної иносказательности: алегорію, гротеск, іронію, алогізм. Все різноманіття засобів художньої зображальності дозволило авторові загострити у своїх добутках проблеми сучасного йому суспільства

Збережи - » Художня своєрідність казок М. Е. Салтыкова-Щедріна . З'явився готовий твір.

Художня своєрідність казок М. Е. Салтыкова-Щедріна





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.