Ідейний і літературний задум і ідейний зміст трагедії «Борис Годунов» визначили її художні особливості: композицію, реалізм образів, історизм у відтворенні епохи, розмаїтість мови.
Відмітною рисою композиції «Бориса Годунова» є рішучий розрив із правилами класицизму. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Художні особливості трагедії Борис Годунов. Короткий зміст не дає зрозуміти весь зміст добутку, тому цей матеріал буде корисний для глибокого осмислення творчості письменників і поетів, а так само їхніх романів, повістей, оповідань, п’єс, віршів.) Пушкін сміло порушує три єдності, типові для трагедії классицистов; час дії охоплює період у вісім із зайвим років, місце дії - не тільки палац, але й площа, і монастирська келія, і корчма, і поле бою; навіть не тільки Русь, але й Польща; дія не поєднується навколо центрального героя і єдиної інтриги, чим порушується єдність дії, як воно розумілося классицистами.
Основне зіткнення в трагедії - це боротьба за престол Бориса й Самозванця, боротьба, у яку утягнені різні суспільні сили. Сам Пушкін говорить пр цьому так: «Мене приваблювала думка про трагедію без любовної інтриги, але, не говорячи вже про те, що любов досить пасує романтичному й жагучому характеру мого авантюриста, я змусив Димитрия закохатися в Марину, щоб краще оттенить її надзвичайний характер».
Любов у трагедії лише один із засобів характеристики героїв, але не пружина, що рухає події.
У трагедії - широке охоплення життя зображуваної епохи, результатом чого з’явилася надзвичайно велика кількість діючих осіб (біля шістдесятьох), притім із всіляких соціальних шарів: цар, бояри, дворяни, патріарх, ченці, козаки, люди різних національностей: росіяни, поляки, німці, французи. Замість звичайного розподілу на дії (за правилами класицизму-п’ять) пушкінська трагедія розбита на сцени (23), увесь час дії, що міняють місце. Це чергування сцен дане в порядку послідовності або по контрасту. Так, наприклад, у перших трьох сценах дані розмови про Бориса: у першої - двох бояр у палаці, у другий - народу на Червоній площі, у третьої - «всієї Москви» на Дівочому полі. Четверта ж сцена - контраст і в той же час як би підсумок попередньої: вибраний народом Борис звертається з урочистою промовою до патріарха й бояр, і потім коротка розмова Шуйского з Воротынским знову повертає нас до їхньої бесіди в першій сцені й виразно характеризує їх обох і Бориса.
Новизною в побудові, обумовленої ідейним змістом, є введення в якості основного діючої особи народу. Тому-Те, на противагу трагедіям классицистов, у Пушкіна трагедія починається й закінчується без Бориса й Самозванця, здавалося б, головних діючих осіб.
Слід зазначити, що вірний правді життя Пушкін порушив і ще одне правило класицизму - чистоту жанру: він з’єднав у своїй трагедії й трагічні, і побутові, і комічні сцени.
По принципах реалізму побудовані й образи трагедії. Замість однобічного зображення людського характеру, властивого письменникам класицизму, Пушкін дає широку й різнобічну замальовку внутрішнього миру своїх героїв
Збережи - » Художні особливості трагедії “Борис Годунов” - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Борис Годунов” . З'явився готовий твір.