Художні особливості роману «Що робити»

Художні особливості роману «Що робити». Роман Чернишевського один із самих особливих добутків русявий-ской літератури, як по стилі, так і за умовами створення. Цей роман вийшов в 1863 році, а написаний був Чернишевським у Петропавловской міцності. Зрозуміло, яку цензуру повинен був пройти роман, написаний осуж-денным революціонером. Цим і визначається настільки складний стиль произве-дения. Автор був змушений ретельно завуалювати свої думки, багато чого не договорювати, багато про що говорити тільки натяками

И Чернишевський вирішив це завдання. Роман був пропущений цензурою, що не доглянула його соціалістичної спрямованості. Але те, що не було зрозуміле цензурою, зрозуміла передова частина російського суспільства, і роман став настільною книгою молоді. По своїх художніх особливостях добуток відрізняється від усього, що було створено до нього й після його

Насамперед, слід зазначити, що роман революційний як за формою, так і по змісту. Тема боротьби, ті-ма звільнення проходить червоною ниткою через весь роман, знаходячи висновок в останній главі: торжестві революції. У цьому добутку ми знаходимо дивне сполучення критическо-го реалізму й революційного романтизму. Ніхто ні до Чернишевського, ні після нього не розвивали цей жанр

Наскільки ж геніальним повинен був бути Чернишевський, щоб у роки страшного панування реакції, угадати велике й світле майбутнє свого народу, пророчити революцію. Революційність роману насамперед позначається в образах героїв. Його герої – люди що творять, що перейшли від слів до справи. Вони будують першу майстерню, де доходи йдуть на користь самих робітниць, серед них виріс і ок-ріп професійний революціонер Рахметов, все своє життя отдавший де-лу служіння народу

Герої Чернишевського – живі люди, але в той же час у них показані всі кращі якості передової молоді, які випливало розвивати й со-вершенствовать. Біографія Рахметова допомагає нам ще краще зрозуміти основну думку автора, що представники дворянства стали переходити на сторону народу, а значить і століття гноблення не довгий. Портрет грає дуже малу роль

Наприклад, портрет Лопухова не-великий, але й він підкреслює сміливість і самобутність характеру героя. Це була людина 2з гарними рисами особи, з гордим і сміливим видом. Але, поряд із цими звичайними прийомами окреслення героїв, великого значення досягають діалоги, суперечки, теоретичні міркування, листи геро-ев. У приклад можна поставити бесіди Лопухова з Вірою Павлівною про релігію, про дії людей. Численні діалоги про «розумний егоїзм» Лопухова й Кірсанова

Можна привести ще багато прикладів, тому що в більшості слу-чаїв у всіх розмовах відчуваються глибокі думки автора. Таку ж роль грали листа героїв. Переписка Лопухова й Віри Павлівни допомагає краще зрозуміти відносини між ними. Лист Каті Полозовой дає яскраве ставши-ление про майстерні Віри Павлівни

Але не тільки образи героїв становлять особливість п’єси. Своеобраз-На також композиція. Роман розбитий на шість великих глав, у свою чергу де-лящихся на дрібні подглавки.

Кожна глава має назву, що ставши-ляет собою тему глави. Особливою главою є остання сторінка роману, названа «Зміна декорацій». Це зроблено тому, що Чернишевський при-давав їй дуже велике значення, тому що показано торжество революційних ідей, перемога революції. Дуже характерними для роману є також відступи, до кото-рим прибігає автор. Найважливішими з них є бесіди з « проница-тельным читачем».

У його вигляді Чернишевський висміює обивательську й тупу публіку, для якої важливі тільки гострі сцени, а не сутність книги. Він показує цю хвалькувату юрбу, що «самовдоволено тлумачить про літер-турных або вчених речах, у яких ні бельмеса не розуміє». У той же час автор призиває вивчати літературу, уважно й вдумливо розбирати роман. Композиції відповідає мова роману

В основному це мова складний, з більшим числом усіляких зворотів, підрядних речень. При-Мером може служити така фраза про Лопухове й Кірсанова: «Але вони рассужда-ют інакше: чи бачите, медицина перебуває тепер у такому младенчествующем стані, що потрібно ще не лікувати, а тільки підготовляти майбутнім лікарям матеріали для вміння лікувати». Уживання таких слів, як «… чи бачите», підкреслює відносини all so ch. ru 2001 2005 автора до що висловлює. А вживання таких, по-хожих на старорусские, слів, як «младенчествующем», «не набивши» і прида-ет мові ваговитість і народності

Але героям роману властиві й влучні короткі афоризми: «Дайте людям хліб, читати вони вивчаться й самі», « Жерт-Ва чоботи всмятку», «Нам ніколи нудьгувати: у нас занадто багато справи», «Я не-навижу… батьківщину, тому що люблю її». «Що робити» відрізняється від інших романів своїм політичним харак-тером, своєю публіцистичною спрямованістю. Роман є противопо-хибністю стосовно «Батьків і дітей» Тургенєва

Це противопоставле-ние видно у всім. Так, якщо Базарів – людин похмурий, злісний, то герої Чернишевського – люди веселі, упевнені у своїх діях. Якщо в романі Тургенєва показана неспроможність поглядів Базарова і його загибель, то в про-винищенні «Що робити» революційні ідеї восторжествували, і кінчається роман картиною революції. Роман Чернишевського зіграв величезну роль у російській літературі й громадському життю

Роман став підручником життя всієї передової молоді. Він був сприйнятий як програма діяльності в суспільній і особистій жиз-ни. Як не намагалися реакціонери зменшити значення добутку, все-таки й вони були змушені визнати, що роман став самим популярним произведе-нием росіянці літератури

Збережи - » Художні особливості роману «Що робити» . З'явився готовий твір.

Художні особливості роману «Що робити»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.