Художні особливості комедії «Горі від розуму»

Про своєрідність комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” писали багато критиків. Наприклад, В. Г. Бєлінський сказав так: “Горі від розуму” – це благороднейшее створення геніальної людини”. Найбільше ж повний і вичерпний відгук про комедію – це критичний етюд И. А. Гончарова “Мильон роздирань”: “Комедія “Горі від розуму” є й картина вдач, і галерея живих типів, і вічно гостра, пекуча сатира, і разом з тим комедія”. Так, у цій комедії незвичайно все. Жанрові особливості цього добутку неординарні, як і вся п’єса. ‘На перший погляд, це побутова комедія, тому що вся дія відбувається в будинку Фамусова й у нього залучені всі, хто живе в ньому, а читач і глядач довідається про дрібні подробиці життя в цьому дворянському особняку

Здається, що Грибоєдов не виходить за рамки опису побуту цих людей, але ми бачимо відношення автора комедії до життя московського барства. Цей добуток відображає конфлікт між двома поколіннями дворян у Росії початку XIX століття, чому й може бути названо комедією політичної. Але, зображуючи все суспільство, автор не забуває про особистостей. Він описує всіх і кожного вотдельности.

Ми бачимо почуття й переживання Софії, Чацкого, Фамусова й багатьох інших персонажів. Отже, комедияч носить і психологічний характер. У центрі добутку – проблема розуму, достоїнства особистості, виходить, це ще й філософська драма. Побудовано вона за правилами класицизму: мовці прізвища, великі монологи героїв, єдність часу й місця. Але єдність дії вже не дотримане

А. С. Грибоєдов дивно точно й влучно відображає всі проблеми сучасного йому суспільства, всі його недоліки, показуючи типових героїв у типових обставинах. Отже, комедія А. С. Грибоєдова – добуток реалістичне з елементами класицизму. Вона настільки незвичайна, але чому? Можливо, це пояснюється неординарністю особистості самого автора

Цієї людини можна й потрібно назвати генієм. Його таланти настільки різноманітні, що навіть неможливо вгадати, у якій області ця людина могла б себе виявити краще. За що б він не брався, усе в нього виходило й завжди він був на висоті. Прикладом тому можуть служити написані їм вальси, які високо оцінила Ф. Глинка й Иоганн Штраус. Грибоєдов знав безліч мов, причому найрізноманітніших, і був чудовим дипломатом, що багато зробив для блага Батьківщини

Це був один із самих розумних і образованнейших людей свого часу, що прекрасно зрозумів і оцінив свою епоху, чому й мир героїв у його добутку так різноманітний. Особливий до себе інтерес викликає фамусовское суспільство. Ці люди посередні, вони схожі один на інший, у них однакове розуміння сенсу життя. Але насамперед вони люди зі своїми проблемами, слабостями й недоліками. Кожний герой має свої особливості, властиві тільки йому. Приміром, Репетилов такий же, як усе. Але він занадто багатослівний, і його ціль – у всім додержуватися моди

Він ставить себе нарівні із Чацким, уважає себе розумною й освіченою людиною. Репетилов ходить в Англійський клуб, де “таємні збори”, “секретнейший союз”, де “уголос, голосно говоримо, ніхто не розбере”. Розмовляючи зі співрозмовником, Репетилов чує тільки себе, він навіть часом не зауважує появи й догляду співрозмовника. Він іноді вимовляє філософські фрази, які, імовірно, почув в Англійському клубі: “Так розумна людина не може бути не шахраєм…” Але, говорячи всю правду, він не йде проти фамусовского суспільства

Коли він довідається, що Чацкий божевільно, те спочатку не вірить, але потім вимовляє: “Простите, я не знав, що це занадто гласно”. Так, якщо спочатку, завдяки почутим у клубі фразам, Репетилов може здатися не таким, як всі, те потім читач ясніше бачить його щиру особу. Цікава також подружня пара Горичей, їхня манера спілкування один з одним, їх розмови

Наталя Дмитрівна постійно називає чоловіка “ангелом”, “життям”, “безцінним”, “душечкой”, і відразу ремарка Грибоєдова: “Цілує чоловіка в чоло”. А Платон Михайлович: all soch © 2005 “ Наташа-Матінка. Тобі в угодность, пускаюся по команді в танок”. А після її догляду говорить: “Так хто женитися нас неволить!” От приклад “ чоловіка-хлопчика, чоловіка-слуги”. Грибоєдов висміює цю пару, показуючи “високий ідеал московських всіх чоловіків”.

Не менш цікавий образ Антона Антоновича Загорецкого. Він відразу передає всі плітки, бігає, бовтає з усіма без зупинки. Грибоєдов осміює тип таких людей, що було високо оцінене А. С. Пушкіним. Загорецкий – щирий представник фамусовского суспільства

Він точно так само, як, наприклад, Фамусов і Скалозуб, ненавидить освіту, побоюється байок: Байки – смерть моя! Глузування вічні над левами! над орлами! Хто що не говори: Хоча тварини, а все-таки царі. Все прекрасно розуміють, що це за людина: Брехунець він, картяр, злодій. Але незважаючи на це, він вхожий в усі пристойні будинки Москви… Горич зауважує із цього приводу: У нас скрізь лають, а всюди приймають

Цих людей Грибоєдов висміює й засуджує за дурні висловлення, лицемірне поводження, неосвіченість, бездушшя. Усім їм автор протиставляє Чацкого. Ця людина утворена й відкритий. Усе, що в нього на душі, він висловлює людині прямо в особу, нічого не приховуючи. Але саме тому Пушкін відмовив йому в розумі, сказавши, що розумна людина не буде “метати бісер перед Репетиловыми й тому подібними”.

Так що про розум Чацкого (а вірніше, про його прояви в обставинах п’єси) можна посперечатися, але в освіченості відмовити йому не можна. Йому неприємно бачити лицемірство й неправда, які панують у фамусовском суспільстві, тому що він людина “століття нинішнього”. Це “нова людина” з новими принципами й поглядами на життя. Ліза говорить про нього: Хто так чутливий, і весел, і гострий, Як Олександр Андреич Чацкий!

Необхідно відзначити, що збірний образ дворянського суспільства в комедії був би недостатньо повним без внесценических персонажів, яких ми не бачимо, але про які часто згадують діючі обличчя комедії. Хто ж вони? Це й Максим Петрович, і хтось “Нестір негідників знатних”, і Тетяна Юріївна, про яку настільки лестно озивається Молчалин, і княгиня Марья Олексіївна, думки якої так боїться Фамусов. Ці герої дозволили розширити рамки добутку, показати все російське суспільство початку XIX століття. Комедія жива до наших днів, тому що в суспільстві завжди є Молчалины, Фамусовы, Загорецкие й Чацкие.

Пушкін сказав про комедію: “Про вірші я не говорю: половина з них увійде в прислів’я”. Це пророцтво збулося. У наші дні багато хто користуються фразами з комедії, які вже встигли стати афоризмами. Найпоширеніші з них: Щасливі годин не спостерігають… Ба! Знайомі всі особи…

Будинку нові, але забобони старі…

Збережи - » Художні особливості комедії «Горі від розуму» . З'явився готовий твір.

Художні особливості комедії «Горі від розуму»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.