Хто правий у суперечці про правду? (по п’єсі М. Горького «На дні») | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Хто правий у суперечці про правду? (по п’єсі М. Горького «На дні»)

Творчість A. M. Гіркого займає одне з перших місць у вітчизняній літературі. Створені ним добутку з усією чіткістю й правдивістю відбивають дійсність кінця XIX - початку XX століття. A. M. Гіркий уже на початку століття сприймався сучасниками як глава демократичної літератури і як найбільший діяч російської культури. Герої Горького - люди здебільшого думаючі, схильні до міркувань про свою долю, про любов до ближнього, про сутність буття. У своєму творі я хочу торкнутися теми правди, тему, що хвилює людей від дня виникнення миру, з того дня, коли на землі з’явився homo sapiens, коли людині даний був розум. Суперечка про правду триває вже кілька тисяч років. У творі Горького також є присутнім ця суперечка, суперечка про правду, суперечка очеловеке.

Мені б хотілося проаналізувати думки двох героїв п’єси: Луки й Сатину. В інтерв’ю кореспондентові «Петербурзької газети» Горький, стосуючись проблематики своєї п’єси, говорив: «Потрібно чи доводити жаль до того, щоб користуватися неправдою, як Лука? Це питання не суб’єктивний, а загальфілософський». Так ставить проблему Горький. Лука й Сатин міркують про людину, його силі, його правді, про відношення до людини: «Людина - от правда».

Лука… З появою цієї людини в нічліжці душі її мешканців були схвильовані, думки стали интенсивней, собранней. Лука - мандрівник, що проповідує добро, любов і повага клюдям.

Це людина, що любить міркувати. Йому не відмовиш у розумі, він прагне до істини. Лука… По-моєму, це головний герой п’єси

Не будь його, п’єса «На дні» була б нудної, що не відбиває пошук думки про людину, про правду. Він непомітно ввійшов у нічліжку. Кого утішив, кого пошкодував, кому щось порадив - і от складається враження, що Лука вже давно живе серед мешканців нічліжки

Лука - гуманіст: «Людина все може». Це філософ, що знає, що головна цінність на землі - людин, кожної. І тому він співчуває людям і Утішає їх. Слова Луки гуманні, вони підбадьорюють, піднімають дух, нехай ненадовго. Звідси їхня людська цінність. Лука - мандрівник

Мандрівник не зовсім звичайний: він набагато розумніше, гостріше, проникливіше багатьох своїх побратимів. Лука - невтомний спостерігач, йому дуже хочеться знати, як улаштована і як улаштується в майбутньому це життя - така одноманітна й у той же час така різна, така сіра й така барвиста, така зла й така добра хоча б через те, що вона вже є. Образ Луки - це свідчення дарувань, що таяться в народі. Тому що ця людина, безсумнівно, обдарований, розвинений і оригінальний. Найдужчі духовні враження одержав від Луки Сатин - найбільш інтелігентний і розумний мешканець «дна». Гуманістичну думку Луки про цінність людини він підхоплює й піднімає на висоту: «Людина…

- це звучить гордо». Усе, що було в душі Сатину серйозного, сьогодення, раптом сколихнулося. Під дією філософії Луки виникають його міркування про правду, про людину - плутані, але не нескладні, а наділені чималим змістом

Навесні пішов Лука… Сатин згадує свої розмови з ним, згадує свої питання й відповіді: «- Дід! навіщо люди живуть?.. - А усі права захищені 2001-2005 для кращого живуть люди-те, милачок! По сту років… а може, і більше - для кращої людини живуть!

» Монолог Сатину про людину придбав, по-моєму, особливе романтичне фарбування, тому що звучав на самому «дні» життя, у самих жорстоких обставинах. Те був протест як проти будуючи, що гнітив людини, так і проти смиренності й втішливого жалю, які притупляли відчуття гніта: «Людина - вільний… він за все платить сам, і тому він - вільний!

» Я думаю, що, вимовляючи цей монолог, Сатин був під впливом Луки, його розмов з ним. Я вважаю, що в суперечці про правду немає ні переможця, ні переможеного. У цій суперечці прав кожний по-своєму. Лука прав, призиваючи собі в допомогу неправда - неправда втішливу, неправда примирну. Сатин теж по-своєму правий, затверджуючи жаль, повагу, говорячи, що правда - це Людина

Його розуміння людини таке, людин - це «…не ти, не я, не вони… немає! - це ти, я, вони, старий, Наполеон, Магомет… в одному! Це - величезно! У цьому всі начала й кінці!» Виходячи із цього монологу, можна дійти висновку, що правда - це всі люди, що живуть на землі, все-таки інше - справа рук їх і їх мозку

Сатин доводить, що «людина вище ситості», що в людини є високі цілі, є більше високі потреби, чим турбота про те, щоб бути ситим: «Я завжди нехтував людей, які занадто піклуються про те, щоб бути ситими. Не в цьому справа! Людина - вище! Людина вище ситості!

» Воістину «не хлібом єдиним сита людина». Лука хоче зрозуміти справи людські. І в більшості випадків це йому вдається. Зрозумівши людини, Лука намагається допомогти йому, пошкодувати, утішити, побадьорити. Це він робить без праці, тому що сам Лука пройшов через багато чого, і йому зрозумілі людські лиха…

Після прочитання п’єси «На дні» у мене зложилося певне поняття про правду, про жалість, про неправду. Правда - це людин!

Збережи - » Хто правий у суперечці про правду? (по п’єсі М. Горького «На дні») . З'явився готовий твір.

Хто правий у суперечці про правду? (по п’єсі М. Горького «На дні»)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.