Хроніка учнівства в індійського шамана дона Хуана

Кастанеда – автор 11-млосної хроніки учнівства в індійського шамана дона Хуана, що була видана мільйонними тиражами й стала всесвітнім бестселером. Добутку Кастанеди важко погодити з яким-небудь певним жанром – вони є синтезом, оскільки перебувають на границі літератури, філософії, мистики, етнографії й психології. Уведені в його книгах поетико-езотерические поняття утворюють струнку й закінчену теорію, відому як «навчання дона Хуана». Її тлумаченням займаються численні шанувальники й послідовники Кастанеди. Деякі поняття, наприклад, «крапка складання», «місце сили» і ін., перейшли з його книг у сучасну лексику й життя, відобразивши моду на різноманітні езотерические й екзотеричні навчання й практики

Кастанеда народився в перуанському містечку Кахамарка в сім’ї годинникаря й золотаря, вихідця з Італії. Його батько був власником крамнички й займався виготовленням ювелірних прикрас. У батьківській майстерні син одержав перший досвід художньої практики – працював із бронзою й золотом. До звичайних вражень періоду життя в Кахамарке належали й курандерос – місцеві шамани й знахарі, вплив яких на творчість Кастанеди згодом стало очевидним. В 1935 р. сім’я перебралася в Ліму – місто мистецтв, пам’ятників і музеїв перуанського мистецтва, що бере початок від культури інків. Тут Кастанеда закінчив Національний коледж і в 1948 р. надійшов у Національну школу мистецтв. Вів спосіб життя типового представника богеми – спілкувався з художниками, письменниками, денді, відвідував виставки й літературні вечори

В 1959 р. Kастанеда закінчив коледж, одержавши диплом Асоціації Мистецтв в області психології, а в наступному році надійшов у Каліфорнійський університет у Лос-Анджелесі, і його спеціалізація змінилася – тепер це була антропологія. Професор К. Мейган, куратор Кастанеди по антропології, робив збір інтерв’ю в представників народностей, яких вивчали. Налагодженню контактів з індіанцями сприяло знання іспанської мови, латиноамериканська зовнішність і знайомство зі способом життя шаманів у Кахамарке. Тема його польових інтерв’ю – використання рослин, які містять галюциногени, в індійських ритуалах. У результаті цих досліджень з’явилася книга «Навчання дона Хуана: шлях знання індіанців Яки» (1968).

Вона відразу стала бестселером – протягом перших двох років було продано 300 тис. екземплярів. У першій книзі Кастанеди мова йде про те, як колись, ще будучи студентом, Кастанеда зустрівся з дон Хуаном – старим індіанцем – брухо, тобто магом, цілителем і майстром давнього ритуалу, що запропонував йому «практично» познайомитися з магічною реальністю, без чого неможливо зрозуміти суть їхніх ритуалів. Студент-Антрополог погоджується й детально описує все, що з ним відбувалося. Він розповідає про «митоти» – церемонії вживання пейоту й грибів, під час яких в учасників з’являлася здатність взаємодіяти з магічною реальністю, сповненої якихось дружніх або ворожих сил

Дон Хуан запропонував Кастанеде стати його учнем – він називає це: ступити на шлях «людини знання», тобто відмовитися від упередженості, відкритися новому знанню миру, відкинувши всі попередні повчання. Становлення «людини знання», на думку дона Хуана, включає процес очищення від особистого життєвого досвіду. Зміст цієї вимоги – у знаходженні іншого розуміння себе, іншого світовідчування, у переосмисленні й почасти відторгненні попереднього життя. Читач знайомиться з поняттями навчання дона Хуана – «людин знання», «сила», «місце сили», «предмети сили», «співучасник» і т.д. Зазначені й чотири небезпеки на шляху людини знання – страх, ясність, сила й старість

Перша книга Кастанеди мала дивний успіх. Суперечки щодо її жанру не стихають: одні вважають її унікальним підручником, інші – не менш унікальною літературно-філософською містифікацією, треті – сюрреалістичною алегорією й т.д. Для самого автора її видання, крім усього іншого, допомогло поліпшити фінансовий стан і, зрештою, одержати можливість здати іспит на звання магістра. У цей час він прийшов у замилування від філософії, відвідував лекції по феноменології. Друга книга «Окрема реальність: продовження розмов з доном Хуаном» (1971) також має характер художньо-документального звіту про зустрічі з індійським брухо.

З’являються нові персонажі – колега дона Хуана дон Хенаро. Він відучує Кастанеду від пристрасті до західної логіки й раціоналізму, демонструючи порушення аристотелевих законів простору й часу, а також продовжує знайомити із системою шаманських поглядів на мир, з поняттями «воїна» і «мисливця», що живуть одночасно у двох мирах, з поняттям «бачення», тобто здатності відчувати за реальними подіями цього миру Велике Щось, із правилом «контрольованої дурості» – принципу життя у світі людей і т.п. Третя книга Кастанеди «Подорож в Икстлан» (1972) містить більше систематизований виклад основних принципів навчання дона Хуана.

В останніх трьох розділах – матеріал про третю стадію учнівства, що почалася в травні 1971 р. Кастанеда розуміє, що той, хто вступив на шлях воїна – «шлях із серцем», – уже ніколи не зможе повернутися назад. Дон Хуан продовжує відкривати аспекти цього шляху – мистецтво бути недосяжним, принцип стирання особистої історії, вибудовування відносин зі своїм «співучасником» і боротьба з ним, концепцію смерті як керівництва, необхідність відповідати за свої вчинки й т.д. За цю книгу в 1973 р. Кастанеда одержав звання доктора філософії по антропології. В основі четвертої книги «Казки про силу» (1974) – дані про завершальну стадію учнівства в 1971-1972 роках. Кастанеду готовлять до обряду ініціації

У пустелі дон Хуан відкриває йому свої таємниці й дає детальні пояснення про стратегію мага. На цьому етапі учнівства Кастанеда відчуває, що його власна свідомість розколюється. Він переконується, що звичайна картина миру (або тональ) – лише крихітний острівець у безмежному, непізнаваному світі чаклунства – нагвали. Тональ і нагваль – центральні поняття навчання дона Хуана: тональ – мир систематизований і розумний, нагваль – мир колдовских можливостей, волі й метаморфоз. Між ними існує тріщина, або якісний розлам, і шлях воїна передбачає вміння існувати й діяти в обох мирах. Після обряду ініціації Кастанеда й два інших учні дона Хуана й дона Хенаро, назавжди попрощавшись із учителями, стрибають із вершини гори в прірву – у тріщину між мирами

Після виходу згаданих книг життя Кастанеди усе більше ставала схожою на спосіб життя сучасного гуру. Він розвівся із дружиною Маргарет, залишив названого сина, якого дуже любив, віддалився від колишніх друзів і остаточно поринув у вивчення шаманських практик. Писав книги, виступав з лекціями, підтримуючи ореол таємничості навколо своєї фігури. У дусі розробленої їм теорії стирання особистої історії неохоче давав інтерв’ю, не дозволяв себе фотографувати, малювати й т.д. Деякі теми з його книг іноді перекочовували в реальне життя. Так, іноді після розмови з якоюсь людиною він міг затверджувати, що на зустрічі був присутній не він особисто, а його «двійник».

Кастанеда створив добутку, які є характерними для 60- 70-х років – сплавом літературної вигадки з науковими пошуками. Криза суспільства, що заганяє своїх членів у рамки споживчого й програмованого існування, розчарування в науково-технічному прогресі ініціювали пошуки нового, сьогодення змісту буття. Прагнення до спонтанності, до злиття із природою, можливість перетворення й збагнення інший, відмінної в порівнянні із загальноприйнятої, картини миру – от основні мотиви, які зробили книги Кастанеди такими привабливими

Збережи - » Хроніка учнівства в індійського шамана дона Хуана . З'явився готовий твір.

Хроніка учнівства в індійського шамана дона Хуана





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.