ХРИСТИЯНСЬКІ МОТИВИ В ПРОЗІ XIX СТОЛІТТЯ - Так Будучи глибоко віруючою людиною, Федір Михайлович на; ялся, що порятунок Росії - у релігійній смиренності, постижен: і беззастережному й добровільному прийнятті людьми навчання Xpi та. Порушення ж Божеських законів - згубний шлях. Дуже в( Дительно це доведено в романі «Злочин і покарання». Головний герой добутку - Родіон Романович Розколи ков. Уже ім’я його набудовує читачів на те, що вони встрет5 ся з бунтарем, що встав на пагубний шлях протистояння в» му: суспільним законам, людській моралі, совесп Розкольників ставить себе вище оточуючих людей, пытае! Довести, що він неординарна, видатна особистість; при этom спосіб вибирає самий варварський. Він вирішує «лише вбити нікчемну» старушонку-процентщицу, шкідливу для суспільства
«Я адже тільки воша вбив… марну, бридку, злобливу». До цієї дивовижної думки Родіон Романович приходить після довгих відвернених міркувань. Письменник підкреслює антигуманну теорію Раскольникова, він «хотів наполеоном зробитися, того й убив».
Під тягарем неймовірної бідності, побутової невпорядкованості герой повністю пориває зв’язок з навколишнім світом. У душі Раскольникова панує розлад, що герой намагається перебороти дивним способом - убивством. Порушивши основний постулат християнства «не убий», Родіон Романович мучається й страждає, гнівається на свою «слабість» і віддаляється від людей ще далі.
Випадкове знайомство Раскольникова із Сонею Мармеладовой, що живе «по жовтому квитку», але глибоко релігійною людиною, поступово відроджує героя, повертає його до життя й суспільства. Соня ступила на згубний шлях, щоб урятувати від голодної смерті своїх прийомних братів і сестер. «…Тому що Катерина Іванівна такого вуж характеру, і як розплачуться діти, хоч би й з голоду, негайно ж їх бити починає… години в шостому Сонечка встала, надягла хусточку, наділу бурнусик і із квартири відправилася, а в дев’ятій годині й назад назад прийшла
Прийшла, і прямо до Катерине Іванівни, і на стіл перед нею тридцять карбованців мовчачи виклала. Ні слівця при цьому не вимовила… Катерина Іванівна, так само ні слова не говорячи, підійшла до Сонечкиной постельки й весь вечір у ногах у їй на колінах простояла, ноги їй цілувала, устати не хотіла…» Саме її самовідданість змушує задуматися Раскольникова про доконаний имубийстве.
Віддаляючись від найближчих: матері, сестри, приятеля Разумихина,- Родіон Романович шукає підтримки в Соні. Чим же вона може йому допомогти? Вони духовно близькі - обоє ізгої суспільства, що викреслили себе з людського середовища. Розкольників не відразу розуміє, чому він тягнеться до Соні, що залучає його в цій простій душі. Читаючи разом Євангеліє, герої знаходять спокій, нехай тимчасово, на коротку мить, але в цьому автор бачить їхній шлях кспасению.
Достоєвський приводить докладний опис бесід Родіона Романовича із Сонею, її страждання за нього. Соня перша говорить Раскольникову, як знайти щиросердечний спокій: «Мабуть зараз, цю же мінуту, стань на перехресті, поклонися, поцілунок спочатку землю, що ти опоганив, а потім поклонися всьому світлу, на всі чотири сторони, і скажи всім, уголос: «Я вбив!» Тоді Бог знову тобі життя пошле… Страждання прийняти й надолужити себе їм, от що треба».
Родіон Романович починає розуміти щиру трагедію з-ршившегося, намагається виправдатися тим, що «диявол його сму-таль»Але потім знаходить у собі мужність зізнатися, що дока-ьтвал теорію: «Хотів довідатися… Чи тварина я тремтяча або право маю»Від розмови із Сонею починається поступове відродження героя. Він ще завзято пручається самому собі, гнівається на Соню, не хоче йти на каторгу, та й потім, після суду, не дошкуляє, що страждання його не слабість, а сила, що доводить людяність. І тільки любов, терпіння й відданість Соні допомагають героєві знайти спокій, надію на майбутнє щастя. Зовні Соня Мармеладова слабка й беззахисна, але її дух, що опирається на християнську віру, непохитний
Вона не страшиться земних позбавлень і тягот, з лагідністю, але рішуче відправляється за Раскольниковым у Сибір, щоб підтримати його, ще не обретшего щирої віри. У фіналі роману письменник показує відродження Раскольникова, якому відкрилася вища істина. «Під подушкою його лежало Євангеліє». Родіон Романович згадав, як Соня читала йому «про воскресіння Лазаря».
Тепер герой готовий перенести будь-які труднощі, його серце знайшли любов, надію, а це головне. Роман Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання» - великий добуток, що показує можливість відродження людини, самого занепалого, але обретшего віру й, виходить,- життя
Збережи - » Християнські мотиви в прозі XIX століття . З'явився готовий твір.