Характеристика образа Германн – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Пікова дама”

Г. уперше з’являється на сторінках повести в епізоді в конногвардейца Нарумова, – але, просиджуючи до 5 ранку в суспільстві гравців, він ніколи не грає – «Я не в змозі жертвувати необхідним, у надії придбати зайве». Честолюбство, сильні страсті, вогненна уява подавлені в ньому твердістю волі. Вислухавши історію Томського про три карти, таємницю яких 60 років тому відкрив його бабусі графині Ганні Федотівні легендарний духовидец Сен-Жермен, він викликує: не «Випадок», а «Казка!» – оскільки виключає можливість ірраціонального успіху.

Далі читач бачить Г. вартої перед вікнами бідної вихованки старої графині, Лізи; вигляд його романичен: бобро-вый комір закриває особу, чорні очі блискають, швидкий рум’янець спалахує на блідих щоках. Однак Г. – не галантний персонаж старого французького роману, що читає графиня, не фатальний герой роману готичного (які графиня гудить), не діючу особу нудно-мирного російського роману (принесеного їй Томським), навіть не «літературний родич» Эраста з повісті Карамзина «Бідна Ліза». (На зв’язок із цією повістю вказує не тільки ім’я бідної вихованки, але й «чужоземна» огласовка прізвища її «спокусника».) Г. – скоріше герой німецького міщанського роману, звідки слово й слово запозичить свій перший лист Лізі; це герой роману з розрахунку. Ліза потрібна йому тільки як слухняне знаряддя для здійснення добре обміркованого задуму – опанувати таємницею трьох карт.

Отут немає протиріччя зі сценою в Нарумова; людина буржуазної епохи, Г. не перемінився, не визнав всевладдя долі й торжество случаючи (на чому будується будь-яка азартна гра – особливо фараон, у який 60 років тому грала графиня). Просто, вислухавши продовження історії (про небіжчика Чаплицком, якому Ганна Федотівна відкрила-таки секрет), Г. переконався в дієвості таємниці. Це логічно; однократний успіх може бути випадковим; повторення випадковості вказує на можливість перетворення її в закономірність; а закономірність можна «обрахувати», раціоналізувати, використовувати. Дотепер трьома його козирями були – розрахунок, помірність і акуратність; відтепер таємниця й авантюризм парадоксальним образом з’єдналися із всі тим же розрахунком, із усе тією же буржуазною спрагою грошей.

И отут Г. страшним образом прораховується. Бдва він намірився опанувати законом випадкового, підкорити таємницю своїм цілям, як таємниця сама відразу опанувала ім. Ця залежність, «підневільність» учинків і думок героя (яку сам він майже не зауважує) починає проявлятися відразу – і у всім.

Після повернення від Нарумова йому сниться сон про гру, у якому золото й асигнації як би демонизируются; потім, уже наяву, невідома сила підводить його до будинку старої графині. Життя й свідомість Г. миттєво й повністю підкоряються загадковій грі чисел, змісту якого читач до пори до часу не розуміє. Обмірковуючи, як заволодіти таємницею, Г. готовий зробитися коханцем восьмидесятилітньої графині – тому що вона вмре через тиждень (тобто через 7 днів) або через 2 дні (тобто на 3-й) ; виграш може потроїти, усемерить його капітал; через 2 дні (тобто знову ж на 3-й) він уперше є під вікнами Лізи; через 7 днів вона вперше йому посміхається – і так далі. Навіть прізвище Г. – і та звучить тепер як дивний, німецький відгомін французького ім’я Сен-Жермен, від якого графиня одержала таємницю трьох карт.

Але, тільки-но натякнувши на таємничі обставини, рабом яких стає його герой, автор знову фокусирует увага читача на розумності, ощадливості, планомірності Г.; він продумує все – аж до реакції Лизаветы Іванівни на його любовні листи. Домігшись від її згоди на побачення (а значить – одержавши докладний план будинку й рада, як у нього проникнути), Г. пробирається в кабінет графині, чекає її повернення з балу – і, налякавши до півсмерті, намагається вивідати бажаний секрет. Доводи, які він приводить у свою користь, гранично різноманітні; від речення «скласти щастя мого життя» до міркувань про користь ощадливості; від готовності взяти гріх графині на свою душу, навіть якщо він зв’язаний «з пагубою вічного блаженства, з диявольським договором» до обіцянки почитати Ганну Федотівну «як святиню» причому з роду в рід. (Це парафраз литургического молитвословия «Запанує Господь вовек, Бог твій, Сіоні, у рід і рід».) Г. згодний на всі, тому що ні в що не вірить: ні в «пагубу вічного блаженства», ні у святиню; це тільки заклинальні формули, «сакрально^-юридичні» умови можливого договору. Навіть «щось, схоже на каяття совісті», що відгукнулося було в його серце, коли він почув кроки обманутої їм Лізи, більше не здатне в ньому пробудитися; він скам’янів, уподібнився мертвій статуї.

Зрозумівши, що графиня мертва, Г. пробирається в кімнату Лизаветы Іванівни – не для того, щоб покаятися перед нею, але для того, щоб поставити всі крапки над «і»; розв’язати вузол любовного сюжету, у якому більше немає потреби, «…все це було не любов! Гроші, – от чого жадала його душу!» Сувора душа, – уточнює Пушкін. Чому ж тоді двічі протягом одного глави (IV) автор наводить читача на порівняння холодного Г. з Наполеоном, що для людей першої половини XIX в. втілював подання про романтичну безстрашність у грі з долею? Спочатку Ліза згадує про розмову з Томським (у Г. «особа істинно романтичне» – «профіль Наполеона, а душу Мефистофеля»), потім треба опис Г., що сидить на вікні сложа руки й дивно, що нагадує портрет, Наполеона…

Насамперед Пушкін (як згодом і Гоголь) зображує новий, буржуазний, здрібнілий мир. Хоча всі страсті, символом яких у повісті виявляються карти, залишилися колишніми, але зло втратило свій «героїчний» вигляд, змінило масштаб. Наполеон жадав слави – і сміло йшов на боротьбу з усією Всесвіту; сучасний «Наполеон», Г. жадає грошей – і хоче бухгалтерски обрахувати долю. «Колишній» Мефистофель кидав до ніг Фауста цілий мир; «нинішній» Me-Фисто здатний тільки на смерть залякати бабу графиню незарядженим пістолетом (а сучасний Фауст із пушкінської ♦ Сцени з Фауста», 1826, з якої асоціативно зв’язана «Пікова дама», смертельно нудьгує). Звідси рукою подати до «наполеонизма» Родіона Раскольникова, об’єднаного з образом Г. узами літературного споріднення («Злочин і покарання» Ф. М. Достоєвського); Розкольників заради ідеї пожертвує бабою-процентщицей (таке ж уособлення долі, як стара графиня) і її безневинною сестрою Лизаветой Іванівною (ім’я бідної вихованки). Однак вірно й зворотне: зло подрібнювало, але залишилося всі тим же злом; «наполеонівська» поза Г., поза владаря долі, що потерпели поразка, але не смирились із ним – схрещені руки, – указує на гордовите презирство до миру, що підкреслено «паралеллю» з Лізою, що сидить навпроти й смиренно, що склала руки, хрестом.

Втім, голос совісті ще раз заговорить у Г. – через три дні після фатальної ночі, під час відспівування мимоволі вбитої мм баби. Він вирішить попросити в неї прощення – але навіть отут буде діяти з міркувань моральної вигоди, а не із властиво моральних міркувань. Покійна може мати шкідливий вплив на його життя – і краще подумки покаятися перед нею, щоб позбутися від цього впливу.

И отут автор, що послідовно міняє літературну прописку свого героя (у першому розділі він – потенційний персонаж авантюрного роману; у другий – герой фантастичної повісті в дусі е.-Т.-А. Гофмана; у третьої ~ діючу особу повести побутовою-побутовій-побутовий-побутової-соціально-побутовий, сюжет якого поступово вертається до своїх авантюрних джерел), знову різко «перемикає» тональність оповідання. Риторичні кліше з поминальної проповіді молодого архієрея («ангел смерті знайшов її бодрствующую в думках благих і чекаючи нареченого полунощного») самі собою накладаються на події страшної ночі. У Г., цьому «ангелі смерті» і «полунощном нареченому» раптом проступають пародійні риси; його образ продовжує дрібніти, знижуватися; він немов тане на очах у читача. І навіть «помста» мертвої баби, що валить героя в непритомність, здатна викликати посмішку в читача: вона «глумливо глянула на нього, прищулившись одним оком».

Pages: 1 2

Збережи - » Характеристика образа Германн – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Пікова дама” . З'явився готовий твір.

Характеристика образа Германн – Твір по добутку А. С. Пушкіна “Пікова дама”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.