Це не «сімейний роман», тому що з його сторінок встає сама Англія, представлена безліччю осіб і характерів, різноманіттям протиріч, контрастів, подій. Через сімейні відносини в будинку містера Домби, фірма якого веде торговельні справи в Англії і її колоніях, розкривається характер зв’язків і відносин людей у сучасному Диккенсу суспільстві. В «Домби й сині» усе спрямовано до єдиного центра, з ним зв’язано й підпорядковано розкриттю його сутності. Таким ідейно-художнім центром роману стає фігура містера Домби, особливості характеру й грошові інтереси якого впливають на долі інших людей

У своїх близьких Домби бачить лише слухняних виконавців його волі, покірних служителів фірми. Якщо щось і здатне розбудити його інтерес, то це - гроші. Лише багатство здатне він цінувати й поважати. Використовуючи прийом гіперболи, Диккенс із властивим йому майстерністю розвиває тему «холоду», розкриваючи суть такого явища, як Домби. Це типово англійський буржуа із властивим йому снобізмом, прагненням проникнути в аристократичне середовище, що презирливо ставиться до всім, вартим нижче його на суспільних сходах. Він самовпевнений і чопорен. Домби не зауважує страждань і зліз своєї дочки. Він ставиться до Флоренс як до «фальшивої монети, яку не можна вкласти в справу». У своєму маленькому сині він не бачить дитину. Для нього Поль - спадкоємець і продовжувач «справи». Слабка й ніжна дитина, що бідує в турботі й пещенні, розлучений з люблячої його Флоренс і визначений у пансіон «чудової людожерки» миссис Пипчин, а потім у школу дивовижного містера Блимбера. Поля гине. Іде з будинку Домби його дружина Эдит, чию любов, покірність і відданість, чию красу він сподівався придбати за гроші. Горда Эдит не побажала стати жертвою торговельної угоди. Будинок батька залишає й Флоренс. Упевненість Домби в незламності його могутності валить

Нравственно-эстетический ідеал Диккенса пов’язаний з людьми, що протистоять миру Домби й «имеющими серце». Це кочегар Тудл - «повна протилежність у всіх відносинах містерові Домби», його дружина миссис Тудл, капітан Катл, Уолтер Гей, покоївка Сьюзен Ниппе, р, Сол Джиле, безглуздий, смішний і нескінченно добрий містер Туте. У середовищі цих людей, яким далека жадібність, але властиве почуття власного достоїнства, доброта й чуйність, Флоренс знаходить притулок і розуміння. Протистоять Флоренс і її оточенню: майор Бегсток, миссис Пипчин, Каркер і Блимбер, миссис Чик. Мир Домби протипоставлений у романі миру простих людей

Це має цілком певний соціальний зміст, і разом з тим таке протиставлення засноване на властивому Диккенсу поданні про прекрасний як про єдність правди, добра й любові. Затверджуваний у романі моральний ідеал поєднує в собі риси соціального й эстетического ідеалу письменника. Роман має щасливу кінцівку. Домби стає люблячим батьком і добрим дідусем. Наскільки переконливий такий фінал? Чи закономірно таке перетворення? Навряд чи. Але, виходячи із загальної концепції творчості Диккенса в період створення роману «Домби й син», він з’ясовний. Характер Домби позбавлений одноплановості

Домби егоїстичний і самотній, він гордий і твердий, але його страждання, пов’язані із втратою Поля, великі, а неминучість відплати, що осягне його, передвіщена задовго до розв’язки. У романі «Домби й син» виражена думку про те, що развивающаяся буржуазна «механічна» цивілізація вбиває людяність. Антигуманний характер суспільства, заснованого на владі золота, пров’яляться в егоїзмі Домби, жорстокості й лицемірстві Каркера, у бездушші миссис Чик. Розуміючи невідворотність змін, що відбуваються, Диккенс створює разом з тим лиховісний образ залізниці й поїзда, що мчиться по ній, - торжествуючого чудовиська, що несе смерть. У романі «Домби й син» могутня сила творчої уяви письменника з’єдналася з художнім аналізом життя сучасного йому суспільства, романтичний політ фантазії злився з потужною силою реалістичного зображення дійсності