Варто згадати, що “Псалтир” була єдиною книгою Старого завіту, розповсюдженої на Русі віддавна. Її поряд з Євангеліями й “Апостолом” найчастіше переписували. По ній училися читати й писати; вона була знайома кожному мало-мальськи грамотній російській людині. У поетичній спадщині Г. Р. Державіна багато перекладів і наслідувань із “Псалтирі”, відзвуки її нерідко зустрічаються у віршах поета. Багато хто з його перекладань так чи інакше пов’язані з конкретними біографічними й суспільними подіями. До Державіна в цьому особливому жанрі переважало сугубо моралізаторське почало

И назви псалмических віршів обмежувалися біблійною нумерацією. А в Державіна іноді й відсилання до відповідного псалма відсутній. І як виразні його заголовки! “Володарям і судіям”, “Щасливе сімейство”, “Переможцеві”, “Радість про правосуддя ”, “Братня згода ”. Безсумнівно, псалми для поета були лише запасом матеріалу, звідки він черпав і думки, і Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 образи

Державін підкоряв все це своїм переживанням, вкладав у перекладання всю міць свого темпераменту. Якщо проаналізувати одне з перших, що стало відомим державинское перекладання псалма - вірш “Щасливе сімейство”, звернене до А. А. Ржевскому, то стане ясно, що й для адресата, і для автора це перекладання було наповнено не тільки морально-релігійним змістом, але й цілком життєвими паралелями й натяками. Імовірно, ці натяки були зовсім не істотними для стороннього читача. І щасливе сімейне життя Ржевского із красунею другою дружиною, і його численні сини - все це стояло за віршами. Разом з тим головне у вірші, що зберігає всі мотиви псалма, - ті моральні величини, які завжди будуть близькі поетові, до до торым Державін буде знову й знову вертатися у своїй подальшій творчості

Для поета зовсім не були загальним місцем занадто дидактичные для нас рядка: …блаженний та людина, Хто із честю, правдою нерозлучний. Честь, щоправда, справедливість були для Г. Р. Державіна мірилами, що відстоюються пекуче, що оточує й насамперед - у власному житті, у державній службі, що він не міг не почитати найголовнішою своєю справою. Тому він так часто говорив про це у віршах. Відомо, що ще в дитинстві, залишившись без батька, жалуючи, що мучиться в пошуках допомоги й захисту влади мати, майбутній поет надивився на несправедливість, підле користолюбство чиновників, однакових при всіх режимах, в усі часи

Тому Державін схиляється не стільки перед самодержцями, скільки перед законом, що вони персоніфікували і який поет хотів бачити вартої над усіма, освітленим світлом вищого релігійно-морального авторитету. Перекладання псалмів дозволяли йому відкрито говорити про цей вищий християнський закон. Воскресни, Боже! Боже правих!

И їхньому молінню внемли: Прийди, суди, карай лукавих, И будь єдиний царем землі! - викликував поет у перекладанні псалма “Володарям і судіям”. Звідси починався пафос псалмів поетів-декабристів, лермонтовское “Є Божий Суд, наперсники розпусти!” і інші цивільні пориви росіян поетів

Поетика псалмопевческих віршів Державіна самобутня й тісно пов’язана з вітчизняною традицією, що сходить до Мономаховым часів. Поет превосходно знав Священне писання, тому що починав учитися в сільського дячка й у матері, старавшейся його навернути до читання духовних книг. Майбутній автор віршів-псалмів за свою старанність був нагороджений іграшками й цукерками й знав тексти превосходно. У віршах Державіна читач зустріне численні прямі цитати зі Старих і Нових завітів

Часто вони тлумачаться автором своеобычно й з неабияким богословським розумінням. Сприйняття державинской духовної поезії вимагає не тільки особливого стану душі читача, але й уміння ввійти, ужитися в ту поетичну традицію, що ми зараз багато в чому втратили. От, наприклад, перекладання “Переможцеві” виявляє нам ідеал цивільної доблесті, що хотілося б бачити й відчувати в сьогоднішніх борцях за процвітання Росії: Надій твоїх і всіх бажань Ти нікому не оголосив; На небо здіймаючи долоні, Ти потай Бога лише молив; Його превічне ти ім’я кликав, Його з вуст твоїх не випускав. Сам Державін пройшов шлях від рядового гвардійця до одного з перших сановників Росії

Скромність і сумлінність допомогли йому перемогти обставини, стати духовною віхою на нашім шляху до самовдосконалення. У щасливу годину великий російський поет Гаврило Державін звернулася у своїй творчості до духовних книг. Завдяки цьому сьогодні ми можемо ясніше побачити велику й, як тепер очевидно, надзвичайно цільну поетичну особистість цього співака душі Росії, співака її достоїнства, краси й честі!

Все це, бачите ль, слова, слова, слова. Інші, кращі мені дороги права, Інша, краща потребна мені воля, Залежати від царя, залежати від народу - чи Не всі нам дорівнює? Бог з ними, Нікому Звіту не давати. Собі лише самому Служити й догоджати… Воля людини - воля від усього, що тривожить спокій людини, перешкоджає його волі: Пора, мій друг, пора!

спокою серце просить - Летять за днями дні, і щогодини несе Часточку буття, а ми з тобою вдвох Припускаємо жити… І глядь - саме - умремо. На світі щастя ні, але є спокій і воля. Давно завидна мріється мені частка - Давно, втомлений раб, замислив я втеча В обитель далеку праць і чистих млостей