Поряд з очікуваною незмінністю розуміння границь компетенції органів нотаріату правова практика (особливо у світлі прийняття нового Цивільного Кодексу Російської Федерації) постійно пропонує практикуючим нотаріусам (як державним, так і часткою) непрості завдання по визначенню форм, що змінюються, і методів реалізації повноважень, прав і обов’язків нотаріусів і виконуючих нотаріальних дій посадових осіб

Про нотаріальне завірення угод снедвижимостью.

Як уже говорилося вище, посвідчення угод було завжди й залишається в цей час однієї з основних сфер застосування й використання компетенції органів нотаріату. Однодо саме в цієї - основний - сфері діяльності але-тариусов і відбулися серйозні зміни, що зачіпають на мій погляд, в остаточному підсумку законні права й інтереси громадян і їхніх організацій (тобто фізичних і юридичних осіб).

Введення в дію нового Цивільного Кодексу РФ мало на меті створення єдиного правового порядку в країні в частині регулювання цивільних відносин і зближення його з континентально-європейською правовою системою. Однак виявилося інакше. Новий ГК РФ скасував століттями існуючу в Росії й існуючу сьогодні у всіх европейски країнах обов’язкову нотаріальну форму угод, обмеживши їх “письмовою формою” (ст.ст.550, 560, 574 ГК РФ).

В основу такого рішення покладені відповідні норми англосаксонської правової системи. При цьому, однак, не враховувалася наявність у зазначеній правовій системі таких особливостей оформлення угод з нерухомістю, як обов’язкова участь в угоді спеціалізованої страхової компанії, що займається збором відомостей і документів, що підтверджують право собственнсоит на нерухомість і законність переходу цього права, починаючи з виникнення майна й права на нього; обов’язкове укладання договору страхування права власності на нерухомість; наявність інституту захисту прав сумлінного набувача,

17.

гарантуючого йому в случа визнання угоди недійсної збереження за ним права власності на придбану нерухомість; а також відшкодування страховою компанією вартості понесених їм збитків належному власникові

На жаль, у законодавстві РФ ці найважливіші підстави безпеки угод тепер отсутствуют.

Заміна нотаріального посвідчення угод з нерухомістю англосаксонською правовою системою й державною реєстрацією угод не створила діючого правового механізму, що забезпечує й гарантує недоторканність власності від незаконних зазіхань

Однієї із причин відсторонення нотаріату із процесу здійснення цивільних прав послужило неточне подання про ті функції, які покладають на даний інститут, і відомість нотаріальної дії винятково до чисто технічних моментів (проставлению удостоверительной напису на договорі, підписі нотаріуса й печатки).

Тим часом истиним призначенням нотаріату є (як уже мною підкреслювалося) забезпечення цивільних і юридичних осіб кваліфікованою допомогою, гарантованою Конституцією РФ (ст.48), що включає обов’язкове проведення правової експертизи всіх умов угоди, консультування її учасників, з’ясування обставин справи, роз’яснення змісту, значення й правових наслідків угоди, перевірку відповідності її змісту дійсним намірам сторін і вимогам законодавства. Саме нотаріус установлює особистість учасників договору, їхнього повноваження, право власності на відчужуване майно. Особлива увага нотаріус приділяє тому, щоб не були защемлені інтереси недосвідчених, недостатньо кваліфікованих у правовому відношенні учасників угоди. У правовій державі нотаріату приділяється ключова роль не тільки в наданні правової допомоги громадянам і юридичним особам і в забезпеченні їхньої правової безпеки, але й запобіганні в майбутньому можливих суперечок між учасниками договірних відносин

Крім того, автори ГК РФ виявилися непослідовні. В одних випадках при угодах з нерухомістю нотаріус не бере участь, в інші - договори про стан (іпотеці), договори ренти (ст.ст.339, 584) - нотаріальне посвідчення обов’язково Вимагає ГК РФ і нотаріального посвідчення згоди одного чоловіка на відчуження іншим чоловіком нерухомого майна, нажитого ними в період шлюбу і являющегося їхньою спільною власністю (ст.34, 35 і 41 Сімейного Кодексу РФ). У результаті виявилося втраченим єдність у регулюванні відповідних питань у російській законодавстві

Ліквідація подібних “нестиковок” дозволила б у майбутньому остаточно й одноманітно вирішити проблему компетенції нотаріату в Російській Федерації

Висновок

Строге й неухильне здійснення поставлених перед нотаріальною системою завдань у рамках певної законом компетенції залежить завжди (особливо, у перехідні періоди ламання старих юридичних систем і важкого становлення нових) не тільки від букви Закону. Межі компетенції й можливості її реалізації визначаються багатьма суб’єктивними факторами. Хотілося б зупинитися, у висновку, на деяких з них

Стан невизначеності в перспективах розвитку нотаріату в Росії поширено повсюдно. Причини цього були названі мною в попередній главі. Незважаючи на те, що позначене явище відчувається й у центрі, і - в особливій мері, через кількісну недостатність і не завжди відповідним сьогоднішнім строгим нормам якісної підготовки - у провінції, за минулі з моменту прийняття “Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат” майже чотири роки всі нотаріальні палати країни зміцніли, устали на ноги й сьогодні активно взаємодіють із органами юстиції й адміністраціями регіонів. Хоча, на думку фахівців, непросто було знайти взаємоприйняті форми такого співробітництва, тому що чинним законодавством чітко не визначене розмежування функцій органів юстиції й нотаріальних палат

У підготовленому проекті Закону Російської Федерації “Про нотаріат” знайшли відбиття норми й форми розумного державного контролю над нотаріатом з боку органів юстиції. Цей контроль у жодному разі не повинен, на мій погляд, передбачати дріб’язкової опіки над кожним нотаріусом у його повседновной професійної діяльності, копійчаного контролю за його особистим доходом. Заборонні форми подібного контролю (позбавлення ліцензії на право займатися нотаріальною діяльністю, призупинення нотаріальної діяльності, перевірка законності нотаріальних дій і т.п.) повинні здійснюватися органами юстиції тільки після розгляду справ у судовому порядку

Поряд з посилення контролю з боку органів юстиції й судів, надзвичайно важливо було б підвищити вже в цей час роль самого співтовариства нотаріусів - нотаріальних палат. Сильна палата при сильному звільненому президенті, пользуещемся повною довірою й безумовною підтримкою своїх колег - це, по суті, єдиний орган, що може реально допомогти становленню нотаріату в Російській Федерації на новому рівні. До речі, уже зараз є сильні нотаріальні палати, стан справ у які набагато краще в порівнянні з іншими. Серед “передовиків” можна відзначити нотаріальні палати Татарстану й Самари, що прийняли рішення про сполучення на перехідний період посад президента палати й одного із заступників керівника органа юстиції. */ Така практика допомагає, не чекаючи дозволу питання на рівні федерального закону, усувати деякі безглуздості в чинному законодавстві

Ще одна з існуючих проблем вимагає якнайшвидшого законодавчого дозволу. Ми говоримо про необхідність ім’ям Федерального Закону закріпити єдність російського нотаріату на організаційних принципах вільного латинського нотаріату. Не може нотаріус, що діє від імені Російської Федерації, називатися “частнопрактикующим”. Не повинне бути нездорової конкуренції в рамках однієї нотаріальної національної системи. Цілком резонно було б припустити, що перехід до радянської моделі (державної) нотаріату вже неможливий. Державі набагато зручніше й менш накладно здійснювати не організацію (а, виходить, і фінансування) нотаріальної діяльності, а взяти на себе виконання контрольних функцій за єдиною системою приватних нотаріусів. Тим більше, що порівняльне дослідження організації роботи державних нотаріальних контор і контор частнопрактикующих нотаріусів (проводите його в будь-якому регіоні Російської Федерації - результат буде ідентичним) показує, що в “приватників” - відремонтовані, добротні приміщення, добре обладнані всією сучасною оргтехнікою із прекрасно навченим і досить численним технічним персоналом. У таких конторах просто зникли черги

Pages: 1 2