Як часто деякі люди з гордістю відзначають у себе й своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, уважаючи, що це пов’язане з фізичним здоров’ям. А насправді підвищена стійкість до спиртного - перша ознакка алкоголізму, що починається, симптом серйозного захворювання. Для алкоголіка що чарка, що ськлянка, що пляшка провина - усе єдино. Уже від чарки спиртного він приходить у своєрідний стан ейфорії - порушення, що тільки підсилює його прагнення випити, а потім наступні дози мало міняють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зрушення. Спочатку алкоголік проявляє надзвичайну активність, намагаючись “позачергово” випити чергову стопку, починає буйствувати або дуріти. Але от остання крапля переповняє межі стійкості, алкоголік “відключається” від зовнішнього миру, упадаючи в забуття. Втрата контролю за кількістю випитого, непомірна жадібність до спиртного й супровідне це неконтрольоване, розв’язане, нерідко цинічне поводження - стійкі ознаки алкоголізму.

У п’яниці ослаблена воля - і не тільки до обмеження прийому алкоголю, але й стосовно інших, ділових сторін повсякденного життя.

Нерідко під час святкових застіль можна спостерігати, як люди після випитих спиртних напоїв поводяться розв’язано, їхні рухи стають більше незграбними. Відразу помітний вплив на них алкоголю. І якщо запитати його учасників як часто вони випивають, більшість відповість, що нерегулярно. Однак навіть після однократного прийому алкоголю в людей ніч проходить неспокійно, а на ранок вони встають розбитими, з опухлою особою й хворою головою. Робочий день, як правило, виявляється зіпсованим, а якщо людина по роботі пов’язаний з механізмами, наприклад з верстатом або автомашиною, уважай, що в цей день у нього різко підвищений ризик аварії або навіть катастрофи. У працівників розумової праці після прийому алкоголю ґрунтовно погіршуються розумові процеси, падає швидкість і точність обчислень, як говорять, робота валиться з рук.

Отже, навіть після нерегулярного, випадкового вживання алкоголю наступають серйозні неполадки в організмі, що свідчать про важке його отруєння. Якщо ж уживання алкоголю приймає систематичний характер, людина п’є по будь-якому випадку, вишукуючи будь-який привід, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом. Для п’яниці не має значення зміст святкової події, йому байдуже чи схвалюють його поводження інші. У цій стадії прилучення до спиртного значною мірою змінюється відношення питущі до навколишньої, до загальноприйнятих і припустимих норм поводження. Для п’яниці найближчими людьми стають собутильники, нехай навіть вони вперше виявилися за одним столом. Час, місце й обстановка, у якій люди п’ють, втрачають значення. Таким чином, різниця між епізодичним прийомом спиртного й пияцтвом полягає не тільки в кількості випитого за один раз, але й у психологічній установці питущі. У першому випадку людин відзначає яка-небудь урочиста або значна подія, а в другому - п’є тільки щоб привести себе в стан сп’яніння. Якщо вчасно удержати людину від пияцтва, це попереджає його падіння й розвиток алкоголізму. Щоб зрозуміти розвиток алкоголізму потрібно знати вплив алкоголю на нервову систему.

  Вплив алкоголю на нервову систему; зміст алкоголю в крові.

Алкоголь зі шлунка попадає в кров через дві мінути після вживання. Кров розносить його по всіх клітках організму. У першу чергу страждають клітки більших півкуль головного мозку. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування ськладних рухів, змінюється співвідношення процесів порушення й гальмування в центральній нервовій системі. Під впливом алкоголю порушуються довільні рухи, людина втрачає здатність управляти собою.

Проникнення алкоголю до кліток лобових часток кори розкріпачує емоції людини, з’являються невиправдана радість, дурний сміх, легкість у судженнях. Слідом за порушенням, що підсилюється, у корах більших півкуль мозку виникає різке ослаблення процесів гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих відділів головного мозку. Людина втрачає стриманість, соромливість, він говорить і робить те, чого ніколи не ськазав і не зробив би, будучи тверезим. Кожна нова порція спиртного усе більше паралізує вищі нервові центри, немов зв’язуючи їх і не дозволяючи втручатися в діяльність нижчих відділів мозку: порушуються координація рухів, наприклад рух око (предмети починають двоїтися) , з’являється незграбна хитка хода.

Порушення роботи нервової системи й внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні алкоголю: одноразовому, епізодичному й систематичному.

Відомо, що порушення роботи нервової системи прямо пов’язані з концентрацією алкоголю в крові людини. Коли кількість алкоголю становить 0, 04-0,05 відсотка, вимикається кора головного мозку, людина втрачає контроль над собою, втрачає здатність розумно міркувати. При концентрації алкоголю в крові 0,1 відсотка гнітяться більше глибокі відділи головного мозку, що контролюють рухи. Руху людини стають невпевненими й супроводжуються безпричинною радістю, пожвавленням, метушливістю. Однак в 15 відсотків людей алкоголь може викликати зневіра, бажання заснути. У міру збільшення змісту алкоголю в крові послабляється здатність людини до слуховим і зорових сприйняттів, притупляється швидкість рухових реакцій.

Концентрація алкоголю, ськладова 0,2 відсотки, впливає на області мозку, що контролюють емоційне поводження людини. При цьому пробуджуються низинні інстинкти, з’являється раптова агресивність.

При концентрації алкоголю в крові 0,3 відсотки людин хоча й перебуває у свідомості, але не розуміє того, що бачить і чує. Цей стан називають алкогольним отупінням.

Концентрація алкоголю в крові 0,4 відсотки веде до втрати свідомості. Людина засипає, подих його стає нерівним, відбувається мимовільне спорожнювання сечового міхура. Чутливість відсутня.

При концентрації алкоголю в крові 0, 6-0,7 відсотка може наступити смерть. У результаті епізодичного прийому алкоголю часто розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю - алкоголізм.

Алкоголізм не звичка, а хвороби.

Алкоголізм - важка хронічна хвороба, у більшості випадків трудноизлечимая. Вона розвивається на основі регулярного й тривалого вживання алкоголю й характеризується особливим патологічним станом організму: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його переносимости й деградацією особистості. Для алкоголіка сп’яніння представляється найкращим психічним станом. Це потяг не піддається розумним доводам припинити пити. Алкоголік направляє всю енергію, засоби й думки на добування спиртного, незважаючи на реальну обстановку (наявністю грошей у родині, необхідність виходу на роботу й т. п.) . Раз випивши, він прагне напитися до повного сп’яніння, до безпам’ятства. Як правило, алкоголіки не закушують, у них втрачається блювотний рефлекс і тому будь-яка кількість випитого залишається в організмі. У зв’язку із цим говорять про підвищений переносимости алкоголю. Але насправді цей патологічний стан, коли організм втратив здатність боротьби з алкогольною інтоксикацією шляхом блювоти й інших механізмів захисту.

На пізніх етапах алкоголізму переносимость спирту раптово знижується, і в запеклого алкоголіка навіть малі дози вина викликають той же ефект, що більші кількості горілки в минулому. Для цієї стадії алкоголізму характерно важке похмілля після прийому алкоголю, погане самопочуття, дратівливість, злостивість. Під час так званого занапуваючи, коли людина п’є щодня, протягом багатьох днів, а те й тижнів, патологічні явища настільки виражені, що для їхньої ліквідації потрібна медична допомога.

Алкоголізм не звичка, а хвороби. Звичка контролюється свідомістю, від її можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти ськладніше через отруєння організму. Близько 10 відсотків людей, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Алкоголізм - хвороба, що характеризується психічними й фізичними змінами в організмі. Алкоголізм розвивається за такою схемою:

1.   Початкова фаза: сп’яніння з випаданням пам’яті, “затьмарення” . Людина постійно думає пр спиртний, нього здається, що випив недостатньо, він п’є “взапас” , у нього розвивається жадібність до алкоголю. Однак він зберігає визнання своєї провини, уникає розмов про свою тягу до спиртного.

2.   Критична фаза: втрата контролю над собою після першого ж ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір всім спробам запобігти його бажанню випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Він обвинувачує навколишніх у своїх лихах. У нього починається запій, його друзями стають випадкові собутильники. Він змушений піти з постійної роботи, втрачає інтерес до всього, що не має відносини до спиртного.

Pages: 1 2 3 4 5