Володимир Миколайович Сосюра народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898 року в шахтарській сім’ї. Щоб хоч якось звести кінці з кінцями, батько, виходець із селян, у поті чола працював, часто міняючи професії: він був шахтарем, будівельником, землеміром, писарем, що мандрує вчителем. Добре малював і писав вірші. Мати, людина лагідного характеру, часто співала народні пісні, які з дитинства запам’ятав Сосюра.

Згадувалася йому й бідній материнській кофті, і потоптані батьківські чоботи. Владимир змалку повинен був заробляти на шмат хліба в бондарному цеху заводу, наймитував у багатіїв. У дванадцять років спустився в шахту працювати, був телефоністом, чорноробом. Бідність і утруднення не дали можливості одержати середню освіту. Після двокласної сільської школи вчився в ремісничому училищі на слюсаря, а потім - у Каменській сільськогосподарській школі, що довелося покинути після смерті батька в 1915 році. Протягом 1922-1923 років В. Сосюра вчиться в Харківському університеті

Вихваляння революційного років і героїка громадянської війни стають актуальними на початку літературної діяльності поета. В 20- 30-и року В. Сосюра звертається до тем, пов’язаним з показом прагнення народу до майбутнього процвітання.У роки Великої Вітчизняної війни пише вірш «Любите Україну», у якому прославляє героїчне минуле й майбутнє України. На початку 50-х років актуальної стає тема трудового подвигу народу. Для В. Сосюри важливим стає автобіографічний добуток «Третя рота». У ньому подається схвильоване оповідання про нелегкі випробування, що випали на долю поета. На жаль, цей роман був опублікований лише в 1988 році. Шістдесяті роки були ознаменовані роздумами поета над пережитим

Післявоєнна творчість поета - це новий зліт його таланта. За збірник «Щоб сади шуміли» В. Сосюрі була присуджена Державна премія І ступеня; за книги «Ластівки на сонце» і «Щастя сім’ї трудовий» - Державна Премія імені Т. Шевченко в 1963 році. В 1964 році поет опублікував дві книжки поэзий - «Осінні мелодії». Богатий і різноманітний духовний мир сучасника, синівська любов до батьківщини й рідного народу, краса нев’янучої молодості, вірність любові, картини старовини й нового Донбасу - такий зміст останніх прижиттєвих збірників В. Сосюри