Для Африки в цілому характерний великий річний стік (5390 кубічних кілометрів), по обсязі якого вона уступає лише Азії й Південній Америці. Річкова мережа сама густа в екваторіальному поясі; у пустелях і на піщаних рівнинах Калахарі її майже немає. Континентальний вододіл проходить уздовж східний піднесеної частини Африки, у зв’язку із чим басейну Атлантичного океану належить 36,5 % площі Африки, басейну Індійського океану 18,48 %, басейну Середземного моря 14,88 %. Стік здійснюється в основному п’ятьома головними ріками: Конго, Нилом, Нігером, Замбезі й Жовтогарячої, басейни яких охоплюють близько 1/3 площі Африки. З них Конго по обсязі річного стоку (1230 км кубічних) уступає лише Амазонці, а Нил - сама довга ріка на землі (6671 км). Безстічні басейни й області внутрішнього стоку охоплюють 30,5 % площі Африки

У результаті підвищення сухості клімату скорочувалися в розмірах або зникали древні озера, у які стікали древні ріки. Такі озера існували в Сахарі (Палеосахарское море й ін.), в Угарской улоговині (Палеочадское озеро). Харчування більшості рік переважно дощове. Ґрунтове харчування переважає в напівпустелях і пустелях. Розподіл поверхневого стоку дуже нерівномірне. Найбільшої величини шар стоку ( 1000-1500 мм) досягає в районах надлишкового зволоження й виходів на поверхню кристалічних порід і латеритних шарів (північно-західне узбережжя Гвінейської затоки, східні схили Мадагаскару). У западині Конго шар стоку 500-600 мм.

У субтропічних широтах стік збільшується до 200 мм. Майже всі ріки Африки мають значні сезонні коливання стоку. У більшості стоків буває переважно влітку й восени. Узимку стік переважає на північно-західних і південно-західних окраїнах, в областях зі средиземноморским кліматом. 37 % площі Африки має епізодичний стік. В Африці виділяють ріки таких типів: 1 - екваторіальний тільки з дощовим харчуванням і рівномірним стоком; 2 - суданський (найпоширеніший) з перевагою дощового харчування й осіннього стоків; 3 - сахарський, до якого належать тимчасові або епізодичні водотоки (у Сахарі називаються уедами); 4 - средиземноморский з дощовим і частково сніговим харчуванням і різким скороченням або припиненням стоку

Все більші ріки Африки - транзитні, мають складні режими. Майже все більші озера Африки лежать у тектонічних западинах на Східно-Африканському плоскогір’ї. Вони довгі, вузькі й дуже глибокі. Озеро Танганьїка - друге у світі по глибині (1435 м) після Байкалу. Найбільше в Африці озеро Вікторія (площа 68 тис. квадратних кілометрів) - друге після озера Верхнього (США) прісноводне водоймище Землі. Озеро Тана - найбільше на Ефіопському нагір’ї. У деяких областях Африки переважають реліктові озера внутрішнього стоку, з відносно невеликими глибинами, плоскими берегами, солоною водою (крім солонуватого озера Чад, що має підземний стік у западині Боделе). У північно-західній частині Сахари й в Атласі тимчасові солоні озера називаються шоттами, або себхами.

Ґрунтові води залягають на невеликих глибинах під руслами тимчасових водотоків, а підземні втримуються головним чином у континентальних нижне-крейдових піщаниках Сахари й Північного Судану, у Південній Африці накопичуються в тріщинах корінних порід, у піщаниках і закарстованних вапняках системи Карру. По потенційних запасах гідроенергії (700 млн. кВт, близько 20 % світових) Африка уступає тільки Азії. Найбільші запаси мають басейни Конго (390 млн. кВт) і Замбезі (137 млн. кВт), але використовується менш 1 %. На території Африки, що одержує в середньому близько 800 мм опадів, їсти можливість використовувати для зрошення поверхневі, ґрунтові й підземні води