Визначення поняття «суспільство»

Існує багато визначень поняття «суспільство». У вузькому змісті під суспільством може розумітися як певна група людей, що об’єдналися для спілкування й спільного виконання якої-небудь діяльності, так і конкретний етап в історичному розвитку народу або країни В широкому змісті суспільство – це відокремилося від природи, але тісно пов’язана з нею частина матеріального світу, що складається з індивідуумів, що володіють волею й свідомістю, і містить у собі способи взаємодії людей і форми їхнього об’єднання У філософській науці суспільство характеризується як динамічна система, що саморозвивається, тобто така система, що здатна, серйозно змінюючись, зберігати в той же час свою сутність і якісну визначеність

При цьому система визначається як комплекс взаємодіючих елементів. У свою чергу елементом називається деякий далі нерозкладний компонент системи, що приймає особисту участь у її створенні Для аналізу сложноорганизованних систем, подібних тої, котру являє собою суспільство, ученими було вироблене поняття «підсистема». Підсистемами йменуються «проміжні» комплекси, більше складні, чим елементи, але менш складні, чим сама система

Підсистемами суспільства прийнято вважати сфери громадського життя, яких звичайно виділяють чотири:

  • економічна (її елементами є матеріальне виробництво й відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва матеріальних благ, їхнього обміну й розподілу);
  • соціальна (складається з таких структурних утворень, як класи, соціальні шари, націй, з їхніх взаємин і взаємодій один з одним);
  • політична (містить у собі політику, державу, право, їхнє співвідношення й функціонування);
  • духовна (охоплює різні форми й рівні суспільної свідомості, які в реальному житті суспільства утворять явище духовної культури)
  • Кожна їхньої цієї сфер, будучи сама елементом системи, називаної «суспільство», у свою чергу виявляється системою стосовно елементів, її складової

Всі чотири сфери громадського життя взаємозалежні й взаємно обумовлюють один одного. Поділ суспільства на сфери трохи умовно, але воно допомагає вичленять і вивчати окремі області реально цілісного суспільства, різноманітне й складне громадське життя

Соціальні норми й поводження, що відхиляється,

Під соціальними нормамиобично розуміють установлені в суспільстві правила, зразки, еталони поводження людей, що регулюють громадське життя

Виділяють наступні види соціальних норм:

1) норми моралі, тобто такі норми, у яких виражаються подання людей про гарному й поганому, про добро й зло, про справедливість і несправедливість, реалізація яких забезпечується внутрішнім переконанням людей або силою суспільної думки;

2) норми традицій і звичаїв. Звичаєм називають історично сформоване правило поведінки, що ввійшло у звичку в результаті його багаторазового повторення. Реалізація цього виду норм забезпечується силою звички людей;

3) релігійні норми, до яких відносять правила поведінки, що втримуються в текстах священних книг або встановлені релігійними організаціями (церквою). Люди виконують ці правила, керуючись своєю вірою або під погрозою бути покараними (Богом або церквою);

4) політичні норми – норми, установлювані різними політичними організаціями. Ці правила поведінки насамперед повинні дотримувати членів даних організацій. Реалізація таких норм забезпечується внутрішніми переконаннями людей, що входять у ці організації, або страхом бути виключеними з них;

5) правові норми – формально певного правила поведінки, установлені або санкціоновані державою, реалізація яких забезпечується його авторитетом або примусовою силою

Соціальні норми визначають границі припустимого поводження людей стосовно до конкретних умов їхньої життєдіяльності. Як уже було зазначено вище, дотримання даних норм звичайно забезпечується внутрішніми переконаннями людей або шляхом застосування до них соціальних заохочень і соціальних покарань у вигляді так званих соціальних санкцій

Під соціальною санкцією звичайно розуміється реакція суспільства або соціальної групи на поводження індивіда в суспільно-суспільно-значимій ситуації. По своєму змісті санкції можуть бути позитивними (заохочувальними) і негативними (караючими)

У реальності поводження людей у суспільстві далеко не завжди відповідає встановленим соціальним нормам і навіть, навпроти, відбувається їхнє порушення. У такому випадку говорять про поводження, що відхиляється, суб’єкта

Откланяющимся (девіантним) прийнято називати таке поводження, що не відповідає вимогам прийнятих у суспільстві соціальних норм. Іноді подібні відхилення можуть мати позитивний характер і приводити до позитивних наслідків. Але в більшості випадків про поводження, що відхиляється, говорять як про негативне соціальне явище, що наносить шкоду суспільству

Найбільш серйозними проявами такого поводження є злочинність, наркоманія й алкоголізм

Під алкоголізмом і наркоманією розуміється вид хронічного захворювання, що розвивається в результаті систематичного вживання людиною спиртних напоїв або наркотиків

Злочином називається суспільно небезпечне винне діяння, передбачене в Особливій частині Кримінального кодексу. Сукупність злочинів у соціології має особлива назва – делинквентное поводження

Трудова діяльність людей (або процес матеріального виробництва) – це одна з форм людської діяльності, спрямована на перетворення природного миру й створення матеріальних благ

У структурі трудової діяльності виділяють:

  • свідомо поставлені цілі – виробництво певної продукції, переробка природних матеріалів, створення машин і механізмів і багато чого іншого;
  • предмети праці – ті матеріали (метал, глина, камінь, пластмаса та ін.), на перетворення яких спрямована діяльність людей;
  • засобу праці – всі пристрої, прилади, механізми, приспо
  • собления, енергетичні системи й ін., за допомогою яких піддаються перетворенню предмети праці;
  • використовувані технології – прийоми й способи, застосовувані в процесі виробництва
  • Для характеристики трудової діяльності звичайно використовують наступні параметри:
  • продуктивність праці – кількість продукції, зробленої в одиницю часу;
  • ефективність праці – співвідношення матеріальних і трудових витрат, з одного боку, і отриманих результатів – з іншої;
  • рівень поділу праці – розподіл конкретних виробничих функцій між учасниками трудового процесу (у масштабі суспільства й у конкретних трудових процесах)

Про зміст трудової діяльності людини можна судити по тимі функціям, які він виконує, по ступені їхньої розмаїтості й складності, за рівнем самостійності й творчості працівника

Характер вимог, пропонованих до учасника трудової діяльності, залежить від багатьох факторів, у першу чергу від конкретного змісту праці й місця в системі поділу праці

Загальні вимоги такі:

1) працівник повинен володіти всіма прийомами й способами виробництва, з яких складається технологічний процес (вимога професіоналізму);

2) кваліфікація працівника не може бути нижче того рівня, що визначається характером

праці. Ніж складніше праця, тим вище вимоги до спеціальної підготовки учасника трудового процесу (вимога кваліфікації);

3) від працівника потрібне безумовне дотримання законів про працю й правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримання заданих параметрів виробничого процесу, виконання зобов’язань, що випливають зі змісту трудового договору (вимоги трудової, технологічної, виконавської, договірної дисципліни)

У суспільних науках під діяльністю розуміється форма активності людини, спрямована на перетворення їм навколишнього світу

У структурі будь-якої діяльності прийнято виділяти об’єкт, суб’єкт, мета, засоби її досягнення й результат

Об’єктом називається те, на що дана діяльність спрямована; суб’єктом – той, хто неї здійснює. Перш ніж почати діяти, людина визначає мета діяльності, тобто формує у своїй свідомості ідеальний образ того результату, який він прагне досягти

Потім, коли ціль визначена, індивід вирішує, які засоби йому необхідно використовувати для досягнення поставленої мети. Якщо засоби обрані правильно, то підсумком діяльності буде одержання саме того результaтa, до якого прагнув суб’єкт

Основним мотивом, що спонукує людини до діяльності, є його бажання задовольнити

свої потреби

Ці потребно сти можуть бути фізіологічними, соціальними й ідеальними. Усвідомлювані тією чи іншою мірою людьми, вони стають головним джерелом їхньої активності

Величезну роль грають і переконання людей щодо цілей, яких необхідно досягти, і основних шляхах і засобах, до них ведучих

Іноді у виборі останніх люди керуються сформованими в суспільстві стереотипами, тобто деякими загальними, спрощеними поданнями про який-небудь соціальний процес (конкретно – про процес діяльності)

Незмінна мотивація має тенденцію відтворювати аналогічні дії людей і як наслідок – аналогічну соціальну реальність

Pages: 1 2

Збережи - » Визначення поняття «суспільство» . З'явився готовий твір.

Визначення поняття «суспільство»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.