Найпростішим в освоєння методом орієнтування на місцевості є орієнтування по карті й компасу. Більше складним є орієнтування за допомогою інших способів визначення свого місцезнаходження на місцевості

У деяких випадках доводиться діяти, не маючи карти, компаса. Саме із цієї причини більшу частину часу потрібно приділяти прищеплюванню твердих навичок основних прийомів, правил і способів орієнтування на місцевості без карти й компаса

Вся, без винятку група повинна вміти гранично чітко й швидко, у незалежності на якій території вони перебувають і які метеорологічні умови

Ні хто із групи не має право, через скритність дій виходити на дороги, підходити до населеним пунктам, не може також звернутися до місцевих жителів для того, щоб переконатися в правильності орієнтування або напрямку руху

Допускається коректування маршруту в ході виконання поставленого завдання, він може значно змінюватися або відхилятися від раніше наміченого через складні обставини

Зміна маршруту повинен займатися керівник групи, вона має право внести необхідні корективи в маршрут руху й точно вийти в намічений район (до об’єкта).

Виробити дані якості можливо тільки при регулярних щоденних тренуваннях і в міру нагромадження практичного й теоретичного досвіду

Для більше швидкого й ефективного переміщення по місцевості необхідно підготувати дані для руху по азимутах. Азимут - це кут, утворений між напрямком на який-небудь предмет місцевості й напрямком на північ. Такі дані підготовляються заздалегідь, і відбувається це звичайно по карті

Для грамотної підготовки по карті даних для руху по азимутах необхідно вивчити й уточнити маршрут. Вибрати орієнтири уздовж його, особливо в місцях поворотів, у визначенні магнітних азимутів і відстаней по кожній ділянці шляху-від одного повороту (орієнтира) до іншого - і, нарешті, в оформленні цих даних так, щоб ними було зручно користуватися впути.

Вибір орієнтирів і уточнення маршруту виробляються в процесі його вивчення й оцінки по карті. Кількість орієнтирів і накреслення маршруту уточнюються залежно від характеру місцевості, завдання й умов майбутнього руху. Головне при цьому вибрати маршрут, що забезпечує швидкий і потайливий від супротивника вихід до призначеного пункту (об’єкту) . Тому желател ь але, щоб він не мав зайвих поворотів, проходив по ділянках, найбільш зручним для руху, по можливості обходив наявні на місцевості перешкоди й забезпечував укриття від наземного й повітряного спостереження супротивника

Обрані орієнтири піднімають на карті (обводячи їхніми кружками) і з’єднують, позначаючи маршрут руху, прямими лініями. При цьому корисно ті із цих ліній, які не перетинають ні однієї вертикальної лінії координатної сітки, відразу ж продовжити до перетинання з найближчої з них, для того щоб надалі зручніше було вимірювати дирекционние кути. Після цього для кожної ділянки маршруту вимірюють по карті дирекционний кут напрямку руху й, уводячи виправлення за відхилення магнітної стрілки (тобто виправлення напрямку - див. § 20, п. 3), перекладають його в магнітний азимут, що і записують на карті проти відповідної ділянки маршруту

При відсутності транспортира або артилерійського кола маг нитние азимути можна вимірювати по карті безпосередньо компасом, без виміру дирекционних кутів. Робиться це так: а) Поклавши карту із прокресленим маршрутом на стіл, орієнтують її можливо, точніше, по компасі з урахуванням виправлення напрямку, як це зазначено в § 39, п. 1 (мал. 125).

б) Не збиваючи орієнтування карти, перекладають компас на першу лінію маршруту так, щоб нульовий діаметр його лімба збігся із прокресленим на карті напрямком (мал. 131 ,/). При цьому нульовий розподіл лімба повинне бути спрямоване убік руху

в) Після того як стрільця заспокоїться, беруть відлік по її північному кінці. Віднявши отримане число з 360°, одержують магнітний азимут шуканого напрямку

Азимути відлічуються від 0 до 360° по ходу вартовий стрільці

Визначення азимута по компасі. Щоб визначити азимут на місцевості, треба:

- стати особою в напрямку предмета, на який потрібно визначити азимут;

- орієнтувати компас, тобто підвести його нульовий розподіл (або букву З) під затемнений кінець стрілки компаса;

- обертаючи компасну кришку, направити на предмет візирне пристосування;

- проти покажчика візирного пристосування, зверненого до предмета, прочитати величину азимута

Щоб визначити на місцевості заданий азимут, треба:

- установити покажчик візирного пристосування компаса крапкою над розподілом, що відповідає величині заданого азимута;

- повернути компас так, щоб покажчик візира перебував спереду;

- повертатися самому разом з компасом доти, поки нульова крапка не збіжиться з північним кінцем стрілки; напрямок покажчика візира й буде напрямком по заданому азимуті

Сполучення візирної лінії з напрямком на предмет (ціль) досягається багаторазовим перекладом погляду з візирної лінії на мету й назад. Не рекомендується піднімати компас до рівня очей, знижується точність виміру. Точність виміру азимутів за допомогою компаса Андріанівна становить плюс-мінус 2-3°.

Визначення магнітних азимутів . Магнітне відмінювання буває або східне зі знаком “+” або західне зі знаком “-”. Знаючи величину й знак відхилення неважко сполучити напрямок однієї зі сторін рамки аркуша карти (західне або східне) з напрямком щирого меридіана. При сполученому положенні сторін рамки карти з напрямком щирого меридіана карта буде орієнтована точно.

Практично це роблять так:

- установити на одну з бічних сторін карти компас так, щоб лінія північ-південь шкали компаса збіглася з напрямком цієї сторони рамки, а нуль (З) на шкалі був спрямований до північної сторони рамки карти;

- відпустити гальмо стрілки компаса й, коли стрільця заспокоїться, повертати карту доти, поки стрілка не стане своїм північним кінцем проти нульового розподілу (З) шкали компаса;

-повернути карту не зрушуючи компаса так, щоб північний кінець стрілки встав проти розподілу відповідній величині й знаку відмінювання для даного аркуша карти (на малюнку карта орієнтована при відмінюванні -10, західне);

- орієнтовану в такий спосіб карту закріплюють;

- з’єднати прямими лініями орієнтири: яр - сарай, сарай -камінь;

- установити компас на прокресленій прямій між орієнтиром так, щоб лінія ” північ-південь” шкали збіглася із цим напрямком, а нульовий розподіл (З) було спрямовано убік руху;

- коли стрільця заспокоїться, зробити відлік по шкалі проти північного кінця стрілки; відняти отриманий відлік з 360°, ця різниця й буде магнітний азимут

У такий же спосіб визначають послідовно магнітні азимути всіх інших ділянок маршруту. На рис, 131 ,/ для першої ділянки маршруту ( сарай-курган) відлік по північному кінці стрілки дорівнює 340°; виходить, магнітний азимут цього н а правління дорівнює 360°—340° == 20°. Азимут другої ділянки маршруту буде 360 °— 30° == 330°.

Кут, утворений вертикальною лінією координатної сітки й магнітним меридіаном, що представляє собою суму зближення меридіанів і магнітного відмінювання, називається відхиленням магнітної стрілки або виправленням напрямку (ПН). Він відлічується від північного напрямку вертикальної лінії координатної сітки й уважається позитивним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхиляється до сходу від цієї лінії, і негативним при західному відхиленні магнітної стрілки. На мал. 6.13 виправлення напрямку дорівнює 2°16′+5°16′= +7°32.

Виправлення напрямку й складові її зближення меридіанів і магнітне відмінювання приводять на карті під південною стороною рамки у вигляді схеми з пояснювальним текстом

Виправлення напрямку в загальному випадку можна виразити формулою

ПН=(±??)-(±??).

Pages: 1 2

Збережи - » Визначення азимутів . З'явився готовий твір.