Біла вишиванка, так звана «вишиванка», - невід’ємна складова частина жіночого й чоловічого українського національного одягу. Вишиванка була характерною ознакою кожної місцевості; досить легко відрізнити полтавську від подільської, гуцульську від поліської. Вони відрізняються друг від друга орнаментом, технікою виконання й гамою квітів. Вишивкою на Україні займалися винятково жінки. Для цієї роботи використовувався кожний зручний момент

Одяг був своєрідною характеристикою вміння дівчини, її працьовитості. Саме тому жіночий одяг прикрашався надзвичайно красиво. Квітчаста плахта, що вила ретельно підібраними квітами, яскрава корсетка, яскравий шовковий фартух, барвиста сорочка - у такому одязі дівчина виглядала мальовничо, нагадуючи букет живих квітів

Вишиванка одночасно є й українським народним промислом, і видом народного мистецтва. Її символіка надзвичайно багата, орнаменти - різноманітні. У минулому вишиванка служила своєрідною візитною карткою, по якій можна було визначити походження людини, що носила її,

Вишиванка як промисел збереглася й у наш час. Іноземні туристи із задоволенням купують гарні штучки як сувеніри, навіть не догадуючись, що тримають у руках справжній добуток мистецтва