Вірусний гепатит А - гостра циклічна хвороба з переважно фекально-оральним механізмом передачі, що характеризується поразкою печінки й проявляється синдромом інтоксикації, збільшенням печінки й нерідко жовтяницею.

Етиология. Збудник - вірус гепатиту А - ентеро вірус типу 72, ставиться до роду Enterovirus Сімейства Picornaviridae, Діаметр 28 нм.

Геном вірусу представлений однонитчатой РНК. Передбачається існування двох серотипов і декількох варіантів і штамів вірусу.

Вірус гепатиту А стійкий у навколишнім середовищі: при кімнатній температурі може зберігатися кілька тижнів або місяців, а при 4 ‘C - кілька місяців або років. Вірус инактивируется при температурі 100 ‘C протягом 5 хв., при 85 ‘З - у плині 1 хв. Чутливий до формаліну й УФО, відносно стійкий до хлору, не инактивируется хлороформом і ефіром.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі з безжовтяничною, субклиничеськой інфекції або хворі в інкубаційному, продромальном періодах і накчальной фазі періоду розпалу хвороби, у фекаліях яких виявляються вірус гепатиту А або антигени вірусу гепатиту А. Найбільше епідеміологічне значення мають пацієнти зі стертими й безжовтяничними формами гепатиту А, кількість яких може в 2-10 разів перевищувати число хворих жовтяничними формами, а виявлення вимагає застосування ськладних вірусологічних і імунологічних методів, мало доступних у широкій практиці.

Провідний механізм зараження гепатитом А фекально-оральний, реалізований через водні, харчовий і контактно-побутовий шляхи передачі.

Особливого значення набуває водний шлях передачі інфекції, що забезпечує виникнення епідемічних спалахів гепатиту А. Можливий " крово-контактний" механізм передачі вірусу гепатиту А в випадках порушення правил асептики при проведенні парентеральних маніпуляцій у період вирусемии у хворих гепатитом А. Наявність повітряно-краплинного шляху передачі точно не встановлена.

Сприйнятливість до гепатиту А загальна. Найбільш часте захворювання реєструється в дітей старше 1 року (особливо у віці 3-12 років) і в молодих осіб.

Гепатиту А властиво сезонне підвищення захворюваності в літньо-осінній період. Відзначається також і циклічне підвищення захворюваності через 3-5,7-20 років, що пов’язане зі зміною імунної структури популяції хазяїв вірусу. Повторні захворювання гепатиту А зустрічаються рідко й зв’язано, імовірно, із зараженням іншим серологічним типом вірусу.

Патогенез. Гепатит А - гостра циклічна інфекція, що характеризується чіткою зміною періодів.

Після зараження вірусом гепатиту А з кишечника проникає в кров, виникає вирусемия, що спричиняється розвиток токсичного синдрому в початковий період хвороби, з наступним надходженням у печінку. У результаті впровадження й реплікації вірус робить пряме цитолитичеськое дія на гепатоцити, розвиваються запальні й некробиотичеськие процеси переважно в перипортальной зоні печіночних часточок і портальних трактів.

Внаслідок комплексних імунних механізмів реплікація вірусу припиняється, і він виводиться з організму людини. Хронічні форми інфекції, у тому числі й вирусоносительство при гепатиті А розвиваються вкрай рідко.

Клінічна картина. Гепатит А характеризується поліморфізмом клінічних проявів. Розрізняють наступні форми ступеня виразності клінічних проявів: субклиничеськую, стерту, безжовтяничну, жовтяничну. По тривалості плину: гостру й затяжну. По ступені важкості захворювання: легку, середньої ваги, важку.

Уськладнення: Рецидиви, загострення, поразки желчевиводящих шляхів.

Исходи: Видужання без залишкових явищ, із залишковими явищами – постгепатитний синдром, затяжна реконвалесценція, поразки желчевиводящих шляхів (диськинезия, холецистит) .

У жовтяничних випадках хвороби виділяють наступні періоди: інкубаційний, преджелтушний (продромальний) , жовтяничний і реконвалесценції.

Інкубаційний період гепатиту А становить у середньому 21-28 днів (від 7 до 50 днів) . Продромальний період, тривалістю в середньому 5-7 днів (від 1-2 до 14-21 дня) , характеризується перевагою токсичного синдрому, що може розвиватися в різних варіантах. Найбільше часто спостерігається “лихорадочно-диспепсичеський” варіант, для якого характерні гострий початок з підвищенням температури тіла до 38…40 ‘C протягом 1-3 днів, катаральні явища, головний біль, зниження апетиту, нудота почуття диськомфорту в епигастральной області. Через 2-4 дні відзначаються зміни фарбування сили, що здобуває колір пива або сподіваючись, знебарвлення фекалій, що іноді мають рідку консистенцію. У цей період відзначається збільшення печінки й іноді (в 10-20% хворих) селезінки, пальпація яких досить чутлива. При біохімічному обстеженні виявляють підвищення активності Алат. Потім наступає період розпалу хвороби, що триває в середньому 2-3 тижні (з коливаннями від 1 небуд. до 1-2 мес.) . Як правило, виникнення жовтяниці супроводжується зниженням температури тіла до нормального або субфебрильного рівня, зменшенням головного болю й інших загальтоксичних проявів, що служить важливою диференційно-діагностичною ознакою гепатиту А.

У розвитку жовтяниці розрізняють фази наростання, максимального розвитку й вгасання. У першу чергу здобуває жовтяничне фарбування слизувата оболонка рота (вуздечка, тверде небо) і ськлери, надалі - шкіра, при цьому звичайно ступінь желтушности відповідає вазі хвороби й досягає “шафранного” відтінку при важких формах захворювання.

При обстеженні хворих у цей період, поряд з жовтяницею, відзначається астенизация хворих, тенденція до брадикардії й гипотензии, глухость серцевих тонів, обложенность мови, збільшення печінки, край якої закруглений і хворобливий при пальпації. В 1/3 випадків відзначається невелике збільшення селезінки. У цей період найбільш виражене потемніння сили й ахоличность калу. Лабораторне обстеження виявляє характерні ознаки синдромів цитолізу, холестаза й мезенхимально-запального, закономірно визначаються антитіла до вірусу гепатиту А імуноглобулінів класу М.

Легка форма хвороби характеризується слабовираженной інтоксикацією, легкою жовтяницею (білірубін не більше 80 мкмоль/л. Среднетяжелая форма супроводжується помірною інтоксикацією, гипербилирубинемией у прределах 90-200 мкмоль/л. Для важкої форми характерні виражена інтоксикація, ознаки залучення ЦНС (неврологічні симптоми) .

Фаза вгасання жовтяниці протікає звичайно повільніше, ніж фаза наростання, і характеризується поступовим зникненням ознак хвороби. Зі зникненням жовтяниці наступає період реконвалесценції, тривалістю від 1-2 до 8-12 мес.) У цей час у хворих нормалізується апетит, вгасають астеновегетативние порушення, відновлюються розміри печінки, селезінки. В 5-10% хворих розвивається затяжна форма хвороби тривалістю до декількох місяців. Як правило, затяжні форми закінчуються видужанням хворих.

У період вгасання симптомів в окремих хворих розвиваються загострення хвороби, що проявляються погіршенням клінічних і лабораторних показників. Рецидиви виникають у період реконвалесценції через 1-3 мес. Після клінічного видужання. Хворі із затяжними формами гепатиту А, загостреннями й рецидивами хвороби вимагають ретельного лабораторно-морфологічного обстеження для виключення можливої комбінованої інфекції й у зв’язку із цим переходу в хронічну форму.

Крім зазначених уськладнень, у ряду хворих можуть визначатися ознаки поразки желчевиводящих шляхів.

Результат гепатиту А звичайно сприятливий. Повне видужання відзначається в 90% хворих, в інших випадках відзначаються залишкові явища. В окремих хворих спостерігається синдром Жильбера, що характеризується підвищенням у сироватці крові рівня вільного білірубіна й незмінністю інших показників. Розвиток хронічного гепатиту А вірогідно не встановлено, спостерігається вкрай рідко, зв’язується із впливом додаткових факторів. Летальність не перевищує 0,04%.

Діагноз. Установлюється з урахуванням комплексу епідеміологічних даних (розвиток хвороби після контакту із хворим гепатитом А або перебування в неблагополучному районі в період, що відповідає інкубації гепатиту А) , клінічних показників і результатів лабораторних досліджень.

Диференціальний діагноз гепатиту А проводиться в продромальном періоді із грипом і іншими ОРЗ, ентеровирусной інфекцією. На відміну від гепатиту А при грипі типова перевага катарального й токсичного синдромів, зміни функціональних печіночних тестів і гепатомегалия не характерні. При аденовірусної, ентеровирусной інфекції сопровождающихся збільшенням печінки звичайно виражені катаральні процеси верхніх дихальних шляхів, миалгии.

Pages: 1 2

Збережи - » Вірусний гепатит А . З'явився готовий твір.