Вірш С. Єсеніна «Русь» (Сприйняття, тлумачення, оцінка)

Сергій Єсенін, безумовно, дуже талановита людина, поет від бога. Не можна залишитися байдужим до його творчості. Вірші Єсеніна легкі, мелодійні, образні. Проста російська природа середньої смуги Росії, краса лісів, полів, рік, яскравого сонця й нічного неба в різні пори року – все це ми зустрінемо в нього поезії

Поет щиро любив свою батьківщину: ту невелику деревеньку в Рязанській області, де він народився й виріс. І цим почуттям наповнені багато творів Єсеніна. Вірш «Русь» було написано в 1914 році

Це рік початку Першої Світової війни. Жанр цього вірша можна визначити як лиро-этический. Почуття ліричного героя переплітаються з реальними подіями, що відбуваються в країні. Поет переживає всі лиха й радості разом зі своїм народом, зі своєю Руссю. Вірш розділений автором на п’ять частин

Виходячи із цієї композиції ми будемо аналізувати добуток. У першій частині Єсенін малює перед читачем немудрий сільський пейзаж. Уособлення і яскраві епітети допомагають нам представити стару деревеньку, що «потонула у вибоїнах», де не хати, а «избенки», «худі поля».

Невеселий пейзаж: «зла паморозь», «сутінки імлисті», за віконцем не те дме вітер, не те виють вовки. Тут ми побачимо й звертання автора до народних прикмет, повір’ям. За допомогою яскравих порівнянь, метафор звичайні явища природи стають схожі на казкові суті

Як совині вічка, за гілками Дивляться в шалі пурги вогники. І коштують за дубровными сітками Немов погань лісова, пеньки. Але ліричний герой любить цю деревеньку й цю землю. Про це він говорить у другої частини

Вона має кільцеву композицію, починається зі звертання й звертанням закінчується. (Ми ще не раз зустрінемо звертання в цьому вірші): Але люблю тебе, батьківщина лагідна, копіювання заборонене © 2005 А за що – розгадати не можу! І наприкінці: Ой ти, Русь моя, мила батьківщина, Солодкий відпочинок у шовку купырей. Дієслово «люблю» ужитий тут два рази, це слово підкреслює почуття поета. А звертання ріднять вірш із народною поезією

У цій частині поет малює картину літнього вечора, молодих веселощів: Я люблю над покосной стоянкою Чути ввечері гуд комарів. А як гримнуть хлопці тальянкою, Вийдуть дівки танцювати в багать. Займуться, як чорна смородина, Вугілля-Очі в підковах брів … У третій частині настрій знову міняється. Ця частина – кульмінація вірша

Почалася Перша Світова війна, і «мирні орачі» змушені попрощатися із сохою і йти на фронт захищати Батьківщину. Особливу роль тут грають постійні епітети, образи – символи, запозичені Єсеніним з народної поезії: «Чорні ворони», «Хмари рвані», «махає саваном піна з озер». Все це передвіщає лихо, нещастя

Стан природи перегукується зі станом душі людини. (Так складалися й народні пісні): Загыгыкали баби слобідські, Плач прорізав навкруги тишу. І звертання тут звучить по-іншому.

Поета хвилює не тільки доля Росії, але й доля російського народу: От де, Русь твої добрі молодці, Вся опора в час негод. Ці «добрі молодці», нагадують казкових богатирів, вони готові все винести, усе пережити. Четверта частина починається незвичайним уособленням і риторичними питаннями: Затомилося село незвісточкою – Як те милі в далекому краї? Від чого не повідомлять звісточкою, – чи Не загинули в гарячому бої? І знову тривожні символи: «Заходи ладану», «Стукоти костей».

Але в занедбане сільце приходять звісточки із фронту, і це величезна радість для односільчан. У п’ятої частини жителі деревеньки чекають повернення «добрих молодцев» із фронту, до селянської праці, до звичайного життя: Вони вірили в ці карлючки, Виведені з тяжкою працею, И від щастя й радості плакали, Як у посуху над першим дощем. Оптимізм переповняє й ліричного героя: Я хочу вірити в краще з бабами, Тепліючи свічку вечернею зірки

Ми знову зустрінемо звертання, наповнені щирою любов’ю до рідної землі, мирному селянській праці: Ах поля мої, борозни милі, Гарні ви в сумі своєї! … Припаду до лапоточкам берестяних, Мир вам, грабли, коса й соха! Остання строфа вірша перегукується із другою частиною, це своєрідний трохи змінений повтор: Ой ти, Русь, моя батьківщина лагідна, Лише до тебе я любов бережуся

Весела твоя радість коротка З голосною піснею навесні на лузі. Вірш написаний трискладовим розміром – анапестом, що надає йому особливу наспівність і мелодійність. Багато загального в цього добутку з народною поезією. Це й постійні епітети (наприклад: «чорні ворони», «добрі молодці», «м’які трави»), це й слова з уменьшительно-ласкательными суфіксами (лапоточки, избенки, незвісточка, грамотка), що застаріли форми дієслів (собиралися), особлива пісенна лексика (затомилася, незліченні, заповітні, рідні), короткі форми прикметників (чорна смородина).

Також ми зустрінемо лексику розмовного мовлення: гаркнуть, загыгыкали, пхали, карлючки, і високі книжкові слова: час негод, думи незліченні. Таке змішання лексики робить неповторна мова поета. Сергій Єсенін живе разом зі своєю країною, її лихами й радостями

И історія однієї непомітної деревеньки – це й історія Росії. Поет щиро любить свою Русь і щиро вірить у неї світле майбутнє

Збережи - » Вірш С. Єсеніна «Русь» (Сприйняття, тлумачення, оцінка) . З'явився готовий твір.

Вірш С. Єсеніна «Русь» (Сприйняття, тлумачення, оцінка)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.