Символіст А. А. Блок обесмертил своє ім’я створенням циклу віршів про “Прекрасну Даму”. У них чиста отрочна любов до прекрасного, рычарское смиренність ідеалу, мрія про піднесену любов, що була засобом для проникнення у вищі мири, для злиття з доконаною вічною Жіночністю. Цикл віршів про “Прекрасну Даму” посвещен коханій А. А. Блоку. Любові Дмитрівні Менделєєвій згодом, що стала його дружиною. Це молитва, звернена до Володарки Всесвіту, Вічної Жені, святий

И одним з найбільш проникливих і таємничих віршів, я вважаю шедевр “Входжу я в темні храми”. Входжу я в темні храми Роблю бідний обряд Там чекаю я Прекрасної Дами В мерехтінні червоних ломпад. Перший рядок вірша набудовує читача на щось містичної, потойбічної, властивої обителі неземної істоти, Прекрасної Дами, Величної Дружини, одягненої в білі одяги й далекої всієї земної трясовини. Обряд присвяти в лицарі Прекрасної Дами ліричний герой уважає бедным у сравнеии з найбагатшою духовністю його ідеалу. Великолепнийше показане внутренее стан ліричного героя за допомогою образної деталі червоних лампад

Червоний колір любові й тривоги. Герой любить свій ідеал, але випробовує тривогу перед її появою. Далі тривога ліричного героя наростає (”Тремчу від скрипу дверей…

“), тому що в уяві його зримо виникає її образ, сон про неї, осяяний аурою святості, створений самим Блоком. Образ Прекрасної Дами безтілесний, фантастичний, але він виникає так часто перед поетом, що він уже звик споглядати неї в божественних одягах. Її поява приносить у ліричну душу героя заспокоєння, він бачить навколо себе посмішки, чує казки, у його уяві виникають казкові сни. Всі його почуття відкриті для натхнення сприйняття всього того, що він бачить і чує

Ліричний герой знаходить гармонію. Він захоплено викликує: ПРО, Свята, як ласкаві свічі, Як втішні твої риси Мені не чутні ні взохи, ні мовлення Але я вірю Мила Ти. Замилування переповняє душу оповідача. Ликсический повтор підсилювального “як” підкреслює милування, преклоніння юнака поета перед досконалістю

Метафоричний епітет “ласкаві свічі” теперішнє поетичне відкриття Блоку. Героєві “не чутні ні подихи, ні мовлення” своєї коханої, безтілесного духу, але споглядаючи втішні риси, що дарують радість і заспокоєння серцю, що піднімають душу й дають натхнення, він вірить, що вона Мила. Підсилювальний розділовий знак це тире обрушує на коротке “ти” величезний наголос, що підтверджують незаперечність ідеалу поета. Мрія Блоку об зустрічі із Прекрасною Дамою зводилася до відходу з реального миру, повного тресины, болота, “чорных будинків”, “жолтых” ліхтарів, невартих людей, для яких “щира в провині”, всі твори на a l l soch © 2005 в обмані слабких, беззахисних, у наживі й користі, в ідеальний мир, населений чистими створеннями, блискими кидеалу.

Вірш робить величезне враження на читача своєю силою оповідання, беззавітними почуттями отрока лицаря Блоку, достатком образотворчих виразних засобів, що розкривають у повному обсязі внутрішній стан ліричного героя, що показують обстановку, що оточує поета, і создающуу той релігійний, містичний колорит. У тексті присутній безліч слів, що мають яскраве емоційне фарбування, піднесеному, церковній лексиці (храм, лампада, риза, втішно), вони підкреслюють виняткову врочистість і значимість подій для поета. Образ Прекрасної Дами дуже багато значив для Блоку, він боготворив її, але пізніше Муза Вічної Жіночності покинула творця, поступившись місцем чистої, самовідданої й відданої любові Кродине.