Із цього часу початок хід віросповідання Корана серед Магометанського співтовариства. Так в арабському середовищі, зі своїми правилами й законами в буття, увійшла епоха Магометанства. При цьому сучасні араби повністю перекреслили своє минуле, тобто відітнули себе від кореневища своїх предків

Через цю згубність - насамперед для самих арабів - у небуття відійшло навчання Ісламу й Мусульманське співтовариство. Нинішні нащадки арабів, перекресливши зв’язок з минулим, тобто з кореневим джерелом своїх предків, тим самим самі себе загнали в тупик порожнечі. І якщо арабам не вдасться вибратися із цієї порожнечі, те тоді цей народ зникне й не ввійде в наступаюче сьоме тисячоріччя під знаком Водолія, на порозі якого коштує людство. Це ставиться так само й до усім, хто одержимо в прихильності до Магометанства. От що значить втратити взаємозв’язок з кореневими джерелами предків, де потрібно усвідомити, що народне Древо мертво без духовно-родового кореневища

Цю головну суть буття необхідно усвідомити й росіянам, насамперед росіянином, які теж перебувають у подібній ситуації, вираженою духовною порожнечею

Тому на сьогоднішній день, Ісламу не існує взагалі, отже, немає й Мусульманства, тобто Мусульманського миру Іслам, що сповідає. Нині існує Магометанське співтовариство, тобто мир Магометанства, одержиме віровченням Магомета, іменоване словосполученням «Коран».

Так чому ж Магомет створив віровчення Корана? Що могло послужити причиною в тім, від чого Магомет і його послідовники, відкинули навчання Ісламу, тобто Біблію, що сповідали їхні предки протягом багатьох століть?

Відповіді на всі ці питання можна знайти, якщо хто-небудь здатний повернути колесо історії в минулий час - це може бути під силу лише з Божою допомогою, тобто за посередництвом споглядання Духовних сфер, і коли є подібна навичка ясновидства, то давайте зробимо подорож впрошлое.

Єдиним каменем спотикання в створенні віровчення Корана, було те, що в Ісламі, тобто в Біблії, прабатько арабів Исмаил називався «диким ослом», де в переносному значенні мова йшла про тупого упертюха, тобто про дурня. Але вся справа навіть, ні в цьому, а в тім, що один раз Магомет, загордившись себе іудейським месією, став роз’їжджати на ослу альбіносі по єврейських і арабських міських кварталах

И, загалом, отут немає нічого негожого, тому що Магомет виріс серед цих квартал, тому що, у його роді крім арабських корінь минулого і єврейських корінь. Із всієї цієї заварухи проблема була в тім, що він був, одержимо месіанством, а точніше «месіанською ідеєю», у якій говорилося: «прийде месіанський час Божого Месії, і тоді Божий Рятівник буде прямувати по мирі на ослу альбіносі». Але отут варто звернутися до конкретики, щоб установити належну істину без фарб, що гримують. Справа в тому, що у Святому Писанні немає яких-небудь ідей, тому що Священні книги, оповідаючи про події, трактують звід Божих пророцтв і закони Божого кодексу й тільки. Звідки ж узявся погляд месіанського віровчення, чого немає в спомині у Священних текстах, а виходить, і чужо для Священної Біблії

Месіанська ідея про месію, була сформована в іудейському віровченні, тобто в Талмуді, де цю релігію виробив іудейський етнос протягом тривалого часу, за допомогою різних проб і помилок у тій або іншій надуманості. Так сформувалося віровчення Іудаїзму, де іудейське псевдовчення, засноване на надуманій неправді, і породжувало через своє посередництво неправда. Про це свідчить сам Іудаїзм, від псевдовчення якого відбулися біля сотень іудейських лжемессий, протягом усього деразвития іудейської віри. З найбільш відомих іудейських лжемессий, був Саббатай Цви, що в 1665-ом року проголосив себе іудейським месією. До речі, на цю наживку, тобто месіанську ідею про іудейського месію, згодом клюнуло виникле віровчення Християнства, тому що цей релігійний плин взрослело, будучи, будучи іудейською сектою. У цьому місці даного тексту, необхідно в конкретності визначитися в тім, що ж коштує за поняттям назви кожного релігійного плину, про які ведеться мовлення. Отже, необхідно конкретно знати, що Іудаїзм - це є Талмуд і більше нічого; а Християнство - це лише Євангеліє, тобто Новий Завіт; де Магометанство - це Коран і тільки.

А так само потрібно мигцем відзначити, що Талмуд розвивався поетапно, у різних періодах і при різних умовах, тому щоб розібратися з тим, що собою представляє ця багатотомна книга, потрібна відповідна в тім довідка, що дасть можливість створити в розумінні певне подання про цю книгу. У даній довідці прийде опустити передісторію виникнення Талмуда й перейти безпосередньо до історії, що складає з різних шарів, що представляє по своїй структурі подоба листкового пирога. Почнемо оповідання з того, що Перший Божий Храм був споруджений по наявних літочисленнях в 950-ом року до н.е., але із втратою своєї функціональності, іменуючись як храм пануючи Соломона, був зруйнований вавилонським царем Навуходоносором в 586-ом року до н.е.

Після закінчення 70-ти років, після руйнування Соломонова-Храму, на цьому місці був споруджений Зоровавелем заново Храмова будова - іменоване Другим Божим Храмом (516 - 20 р. до н.е.). Із втратою своїх функцій, згодом цей храм реконструював Ірод Великий. Надалі храм-ірода (20 г. до н.е. - 70 р.н.е.) був зруйнований римськими легіонами на чолі з Титом. З руйнуванням цього храму, іудейський етнос, що сформувався в Палестині, перебував на грані повного зникнення, що тому залишилися в живих рабини, тобто духовні іудейські лідери, називані пізніше іудейськими мудрецями, вирішили кодифікувати усні закони. В іншому понятті записати в писемній формі все те, що передавалося усно з покоління в покоління. Так виникла Мишна, тобто основи Талмуда, що розвивалася протягом більше століття (70 р.н.е. - 200 р.н.е.). Після придбання Мишной канонічного виду, виникли нові покоління іудейських мудреців, які протягом більше трьох сторіч обговорювали в дискусіях закони Мишни, у зв’язку із чим, виникли різні коментарі до Мишне, де в сукупності всі ці тлумачення стали йменуватися словом «Гемара». Вся ця дискусійна плутанина підрозділяється на два аспекти - це на етичні й на юридичні нормативи, називані відповідно Агадой і Алахой. У цій талмудичній спадщині крім усього перерахованого, є ще третій прошарок, іменована словом «Мидраш», де це слово звичайно зв’язують із поняттям ритуалу. Сам же збірник Мидраш являє собою коментарі до Пятикнижию Моисеева, що почав формуватися із завершенням деразвития Гемари, тобто десь із початок V-Го століття й до кінця VI-Го сторіччя нової ери (400 - 599). Саме із часу придбання канонічного виду основних текстів Мидраша в VII-Ом столітті, і був состикован Талмуд зі Священною Біблією, тому що до цього більшість текстів Талмуда формувалися у відриві від Біблії

Т же саме відбувалося й у Християнстві, що прилучилася до Священного Писання лише наприкінці VI-Го століття. В образному плані - Талмуд зараз являє собою всеосяжну компіляцію усно-іудейського права. Це величезна літературна спадщина іудейських мудреців, що складає із численних томів, де кожний тім має енциклопедичний вигляд. З формуванням Талмуда протягом століть, іудейські мудреці просочили всі талмудичні тексти ідеєю іудейського месіанства, без чого немислимий Іудаїзм

Так що Магомет (571 - 632), був, одержимо месіанством Іудаїзму про пришестя в мир людей іудейського месії, от звідси й почалася вся карусельна круговерть

Одержимість Магомета в тім, що він іудейський месія, це й послужило глузуваннями в його сторону з боку євреїв, яких він згодом зненавидів, незважаючи на наявних єврейських корінь у своєму роді. Євреї надсмехались над Магометом, кричачи йому навздогін з уїдливим глузуванням: «Магомет умудряється роз’їжджати на спині свого прабатька». І це глузування зачепило не тільки самолюбство Магомета, але й зарозуміла зарозумілість всіх арабів. Араби стали стиснуться заїжджати на ослах, де це, до речі, і послужило в створенні всім відомого арабського скакуна. Але цей курйозний епізод, сприяв більше серйозним наслідкам. Араби почали з оглядкою дивитися на Іслам, тобто на арабську версію Біблії, у тексті якому вказувалося на зіставленні їхнього прабатька Исмаила, з поняттям «дикого осла».

Pages: 1 2