Як би не було велике для індивідуалізації покарання встановлення характеру й ступеня суспільної небезпеки доконаного злочину, однак “справедливе покарання може бути призначено винному лише після всебічного з’ясування й обліком судом обставин, що характеризують його особистість”. Наступним загальним початком, зафіксованим у ст. 60 Кримінального кодексу Російської Федерації, є облік особистості винного. Адже покарання завжди конкретно й індивідуально. Так само, як і особистість, до якої застосовується покарання, теж конкретне й індивідуальна. У карному праві й, особливо, у кримінології велика увага приділяється проблемі особистості тих, хто вчиняє злочин. А вивчення особистості винного часто служить ключем до з’ясування причин і умов здійснення злочинів у суспільстві, а виходить, і ліквідації їх. “Без обліку особистості винного неможливо ефективно впливати на соціальні властивості особи, що совершили злочин, змінити їх у потрібному напрямку”.

Неадекватність суспільної небезпеки діяння й особистості винного найбільше яскраво проявляється по справах про злочини неповнолітніх. Особистість підлітка перебуває в стадії її формування. І процес формування особистості складний і суперечливий. У структурі особистості неповнолітнього легко уживаются позитивні й негативні якості. Дагель П.С. відзначає, що “особистість злочинця, як і всякої іншої людини, характеризується безліччю всіляких обставин. Це його соціальні зв’язки (політичні, трудові, побутові, сімейні й т.д.); його морально-політичні якості (світогляду, переконання, інтереси); його психологічні властивості й особливості (інтелект, вольові якості, емоційні особливості, темперамент); його демографічна й фізична дані (підлога, вік, стан здоров’я); нарешті, це його біографія, його життєвий досвід, утворення, його заслуги й провини перед суспільством”. Частина із цих ознак включені законодавством у число обов’язкових елементів складу й характеризують винного як суб’єкта злочину (досягнення певного віку, осудність). Ці ознаки враховуються судом при рішенні питання про встановлення кримінальної відповідальності й призначенні покарання. Для того щоб правильно індивідуалізувати покарання, “суду необхідно з нескінченної безлічі обставин, що характеризують особистість винного, вибрати й урахувати лише ті обставини, які будуть впливати на призначення покарання убік як його посилення, так і зм’якшення”.

Поняття особистості винного охоплює, як ми вже відзначали, різні по характері ознаки. Одна з них частина йменує психологічну, інша - соціальну природу

По справах про злочини неповнолітніх особливе значення має облік їхніх вікових особливостей. Неповноліття охоплює відносно тривалий період розвитку особистості. Воно містить у собі кілька етапів. І якщо періоди обмежити віковими межами, у рамках, яких можлива кримінальна відповідальність неповнолітніх, то в цьому випадку можна виділити два етапи: підлітковий і юність. Із цими етапами зв’язані й два вікових рубежі, починаючи з яких особа підлягає кримінальній відповідальності [14, 16]. Кожний із цих етапів представляє якісно особливий період розвитку, характеризується безліччю змін, які складуть у сукупності своєрідність структури особистості неповнолітнього й визначають рівень соціального дорослішання, “який припускає розвиток не тільки об’єктивної, але й суб’єктивної готовності неповнолітнього до засвоєння вимог до поводження в суспільстві дорослих”.

Рівень засвоєння даних вимог у різних вікових груп неоднаковий. Це обставина необхідно враховувати при призначенні покарання. Установлення віку винного “входить до числа обставин, що підлягають доведенню по справах неповнолітніх”.Так засуджені по тому самому злочині (ст. 158, п.I, п. а, б, в). Юдин Михайло Анатолійович (1979 р.р.) і Саприкин Станіслав Борисович (1983 р.р.), були засуджені, але до них були застосовані різні були застосовані різні міри покарання. По судовій практиці видно, що при призначенні покарання суди більш строго підходять до неповнолітнім старшої вікової групи. З вироків видно, що суди, указуючи на вік неповнолітнього надають йому в певних випадках значення серйозного пом’якшувальної обставини. Але на поводження впливає не стільки вік неповнолітнього, але й інші індивідуальні особливості особистості

Через величезну кількість ознак (властивостей, чорт), що характеризують особистість, важко зрозуміти й проаналізувати її. Простіше це зробити на основі певної схеми, що дозволила б згрупувати й класифікувати ці ознаки. Така схема структури була розроблена професором П.С. Дагелем. П.С. Дагель всі елементи й ознаки, що утворять структуру особистості, розбив на п’ять підструктур (сфер) особистості, до яких ставляться самі ознаки, що характеризують ту або іншу сторону особистості - соціальну, психологічну або фізичну. Під елементом особистості П.С. Дагель розуміє окрема властивість особистості (наприклад, воля), а під ознакою особистості характеристику цієї властивості (наприклад, сильна воля). Таким чином, той самий елемент може характеризуватися рядом ознак

Першу підструктуру становлять ознаки, що безпосередньо характеризують суспільна небезпека особистості злочинця. До них ставляться: характер доконаного злочину, його вага й злочинні наслідки, форма провини, мотив, ціль злочину, спосіб здійснення злочину й т.д.

Другу підструктуру становлять ознаки, що розкривають соціальні відносини особистості в різних областях громадського життя. Сюди П.С. Дагель відносить загальногромадянські відносини (служба в армії, участь у політичних кампаніях і т.д.), трудові відносини

Третю підструктуру становлять ознаки, що дають морально-психологічну характеристику особистості. Це спрямованість особистості (життєва орієнтація), світогляд (система поглядів на життя), інтереси особистості й т.д.

Четверту підструктуру становлять ознаки, що характеризують психологічну сторону особистості, що розкривають психологічну сторону особистості, її психічні особливості (особливості сприйняття, пам’яті, емоційні процеси).

И, нарешті, п’яту підструктуру становлять ознаки, що характеризують фізичні (біологічні) властивості особистості. Складовими її елементами є підлога, вік, фізична конструкція й т.д. Необхідно сказати, що П.С. Дагель не ставив перед собою завдання виділити із всієї великої групи ознак, що характеризують особистість злочинця, саме ті ознаки, які в першу чергу будуть впливати на індивідуалізацію покарання

Перш, ніж продовжити мою роботу, хочу відзначити поняття “особистості злочинця”. Воно містить у собі наявність таких ознак, які при рішенні питання про призначення покарання далеко не завжди й не в повному обсязі можуть прийматися судом в увагу

На поводження неповнолітнього впливає не тільки вік, але й інші індивідуальні особливості особистості “зокрема, його психічні аномалії”. Як показали матеріали вивчення судової практики близько 3% засуджених підлітків страждали різними формами психічних аномалій, які не виключають осудність. При вивченні судової практики, помітно, що велика увага приділяється особистості неповнолітнього при призначенні покарання. Так, більше строгі міри покарання застосовуються до осіб, які не працюють і не вчаться, більшість із них уже мали судимості. 90% таких підлітків були засуджені до позбавлення волі

При призначенні покарання враховуються всі обставини життя неповнолітнього. Його відношення до навчання, роботі дозволяють говорити про соціальну спрямованість особистості неповнолітнього. Відомості про ці дані нерідко відбиваються у вироку суду при оцінці особистості неповнолітнього. Так, із кримінальної справи, розглянутим Кировским судом, видно, що до справи були залучені, при оцінці особистості засуджених, характеристики місця роботи неповнолітніх. Солов’їв Микита Олександрович, 1981 року народження, що працює на постійній роботі й має гарній характеристиці, засуджений по статті 158, був виправданий судом. Тому що інший неповнолітній, засуджений по тій же статті, що ніде не працює, був засуджений до двох років позбавлення волі

У вироку судів часто вказується на позитивну або негативну характеристику підлітка з місця роботи або навчання. Так з вивчених мною кримінальних справ, 97,2% підлітків, які раніше були суджені, каралися позбавленням волі. Здійснення неповнолітнім злочину після застосування міри карного покарання за попередні діяння або в ході його відбування свідчать про підвищену суспільну небезпеку винного. До таких осіб варто застосовувати більше строгі міри

Pages: 1 2