FONT SIZE=3> …В Моє жорстоке століття восславил я волю…” А. С. Пушкін Ідея вільної Росії проходить через всю творчість Пушкіна. Уже у своїй ранній творчості Пушкін виступала проти несправедливості й деспотизму існуючого суспільного лада, викривав згубну для народу силу тиранії: Волею Рим зріс, а рабством погублений… Пушкіну було всього шістнадцять років, коли він написав вірш “Лицинию”. Але вже тоді він ясно усвідомлював, що рабству й тиранії, що панує в його країні, потрібно покласти кінець. Про себе він писав: Я Серцем римлянин; кипить у груди воля; У мені не дрімає дух великого народу. В 1818 році поет написав одну із самих палких пісень на честь волі - “До Чаадаєва”. У цьому вірші виразно простежується віра Пушкіна в майбутню волю, у те, що “Росія вспрянет від сну”. І відбудеться це тоді, коли прокинеться кожна людина. Із цього вірша ми чітко бачимо: поет ясно уявляє собі, що саме перешкоджає людському “пробудженню” - “гне влади фатальний”.

Відчуваючи в собі пориви “нетерплячої душі”, Пушкін прагне направити ці пориви в потрібне русло: на служіння Вітчизні, на прославляння вільності, у прихід якої він так вірить: Товариш, вір: зійде вона, Зірка чарівного щастя, Росія вспрянет від сну, И на уламках самовластья Напишуть наші імена! Тема вільності Росії виникає й у вірші Пушкіна “Село”, однак тої впевненості, який наповнений вірш “До Чаадаєва” у невідворотній волі народу в поета вже ні, хоч “Село” була написана через усього один рік після “До Чаадаєва”. Але за цей рік Пушкін повзрослел, він побачив і