«ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ» – ВЕРШИНА ТВОРЧОСТІ ШИЛЛЕРА

Три пісні, якими відкривається драма, належать до найпрекрасніших витворів поета: «На озеро вабить купання відрада..», «Прощайте, луги…» та «Гримить і гуркоче лавина в горах…». Вони звучать і далі в повній шляхетній простоті у відомій пісні, яку співає син Телля Вальтер: «Точні горця стріли…» У своїх віршах Шиллер намалював настільки природні, досконало виконані завдяки високій поетичній силі картини альпійського краю, подібні яким були в нього колись тільки в його найкращих баладах, де він учився описувати сили природи в Гомера. Ще замолоду він вивчав не лише праці знаменитого лікаря й натураліста Альбрехта фон Галлера, але і його «Альпи», першу поему про альпійські краї. Потім Шиллер натрапив на описи альпійських ландшафтів у віршах Фрідріха Маттісона, про які він писав у «Загальній літературній газеті» в Ієні. Працюючи над «Теллем», поет обрав ці описи темою багатьох віршів, з яких найбільш відомий романс «Альпійський стрілець».

Звичайно, і у «Вільгельмі Теллі» є сліди німецької злиденності. Але хіба могло бути інакше? Менш відчутні вони в основній концепції твору, ніж у його побічних моментах, якими Шиллер, передбачаючи Можливі труднощі з Карлом-Августом, хотів, так би мовити, забезпечити легальність своїм поглядам. Такою, наприклад, є сцена, у якій Верта переконує молодого Руденка в тому, що він повинен бути зі своїм народом і своєю батьківщиною; вона пояснює йому, що її маєтки розташовані у Вальдштеттені і, отже, вона нічого не втратить після звільнення Швейцарії. Так само й у сцені з Паррицідою Шиллер зайвий раз виправдує вчинки Телля, і без того досить глибоко обґрунтовані у творі.

Заклик Шиллера до відмови дворянства від привілеїв і до об’єднання всіх класів у націю не був у той час наслідком його прагнення іти на компроміс; це не було повторенням відмови від революційної форми політичної боротьби періоду правління якобінців. Цей заклик був проголошений Шиллером у 1804 році на основі нових завдань, які неминуче постали завдяки історичному розвитку.

Національне єднання народу було необхідною передумовою його заклику до боротьби проти Наполеона. Оскільки для здійснення революції не було реальної сили, то необхідно було негайно ж провести цілий ряд основних демократичних соціальних реформ, щоб надихнути народ на цей виступ. Наслідком слів Руденца в 1804 році: «Волю я даю всім кріпакам!» — у 1807 році став жовтневий едикт барона фон Штейну, яким він усупереч опору юнкерської реакції скасував кріпосну залежність селян у Пруссії. Цей учинок, за відбулися й інші реформи в громадах і військові реформи Шарнхорста, сприяв створенню передумов для патріотичного підйому 1813 року. Штейн став політичним керівником німецьких патріотів, які готували спільну з російським народом боротьбу проти французького імператора. Таким чином, драма Шиллера стала літературною прелюдією до патріотичних учинків Штейна, Шилля, Шарнхорста, Гнейзенау, Клаузевица, Йорка. Правильно висловилася про автора «Телля» пані де Сталь під час відвідування Веймара незадовго до завершення Шилером п’єси: «Його муза — його совість».

У «Вільгельмі Теллі» Шиллер виступив як великий національний письменник, який краще, ніж будь-хто інший, зміг виразити прагнення націй до боротьби. Тільки та обставина, що Шиллер глибоко перейнявся національними сподіваннями свого народу, і привела його до створення справді народного твору на швейцарському матеріалі. Цей зв’язок із народом і розуміння завдань історичного розвитку в боротьбі за свою націю допомогли письменникові в «Вільгельмі Теллі» знову повернутися із широкою творчою перспективою до того об’єктивного методу художнього відображення дійсності, якого він досяг у роботі над «Валленштейном». Хоча іноді у «Теллі» і починає звучати старий риторичний стиль, все ж таки в ньому втілилися найкращі художні досягнення «Валленштейна» і «Дон Карлоса» і зникли всі романтичні нашарування, які зустрічаються в «Орлеанській діві». Ніде в цьому останньому художньо досконалому творі письменника не зустрічається й думки про втечу від дійсності. Він живе на землі, і він іде на чолі свого народу.

Працюючи над «Теллем», Шиллер постійно пам’ятав про свою, висловлену ще в 1784 році у Мангеймській доповіді «Театр як моральна установа», вимогу: письменник повинен розробляти народну тематику. Звертаючись до Іфланда, він назвав «Вільгельма Телля» «народною п’єсою», Вільгельму Гумбольдту він говорив про «Народність» цього матеріалу, а своякові Вільгельму фон Вольцогену він писав, прямо натякаючи на придушення Швейцарії Наполеоном: «Вони (люди) надзвичайно сприйнятливі до таких народних сюжетів, а швейцарська воля тепер особливо злободенний предмет, оскільки вона зовсім зникла з лиця землі…»

Зв’язок Шиллера з народом і його органічне тяжіння до всього народного сприяли тому, що протягом останніх року свого життя він створив полотно, у якому національні й соціальні вимоги революції у Франції були перенесені в конкретні обставини боротьби за німецькі нації. Геній Шиллера створив «Телля» як поетичне втілення демократичного патріотизму, і цим пояснюється його колосальний, протягом століть, вплив.

Збережи - » «ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ» – ВЕРШИНА ТВОРЧОСТІ ШИЛЛЕРА . З'явився готовий твір.

«ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ» – ВЕРШИНА ТВОРЧОСТІ ШИЛЛЕРА





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.