Викриття Клеона й афінських демагогів у комедії Аристофана «Вершники»

Серед політичних комедій А. гостротою відрізняються "Вершники". Спрямована проти лідера радикальної партії Клеона. Дія відбувається перед будинком, де живе примхливий, глухуватий старий Демос(тобто афінський народ). Діалог двох рабів, у яких можна довідатися двох полководців – Демосфена й Никия. Демос передав всю владу в будинку новому шкіряникові – Пафлагонцу. За чаркою украденого вина рабам спадає на думку блискуча думка – стягти в шкіряника оракули. Оракул знайдений : шкіряник повинен буде віддати владу особі ще більш низької професії – ковбасникові. Дія побудована в такий спосіб на принципі карнавальної обрядовості – перекиданні суспільних відносин

Ковбасник перевершує Пафлагонца безсоромністю й хвастощами. Наступний агон відбувається вже в присутності самого демосу: до блазнівських моментів приєднується серйозна критика політики радикальної демократії. Вказується на тяготи тривалої війни, на зубожіння селянства, на утиски. Продовжують суперники змагатися й далі, підносячи демосу пародійні оракули й пригощаючи його різними стравами. Нарешті, ковбасник пригощає його украденим у Пафлагонца зайцем і Демос визнає його переможцем. У заключній сцені Демос виявляється відродженим: ковбасник повернув йому юність, зваривши вкипятке.

Клеон – базарний торговець, що перемінив Перикла. Центральний персонаж комедії. Це комедія не сатирична, а пародійна. Передражнювання, зниження пафосних мовлень, але не алегорія

До відстоює необхідність продовжувати воювати. Демос – старий, що вижив з розуму. Никий і Демосфен. Взяв собі нового раба. Пафлагонец – натяк на поводження Клеона на трибуні. Ковбасника знаходять за допомогою носа; це новий демагог, узагальнення, форми. Кухонна тематика – порівняння кухні з політикою – дуже стійке. Пафлагонец вимагає, щоб Демосу відвели на Пникс, тому що вдома він хоч щось міркує. Змагання в низькості, підлості. Ніж огидніше поводження Ковбасника, тим більше йому вірять. Ар підкреслює, що могутній народ перетворився в, що вижив з розуму старого

Вершники – це не просто кіннотники: так називалося в Афінах цілий стан – ті, у кого вистачало грошей, щоб тримати бойового коня. Це були люди заможні, мали за містом невеликі маєтки, жили доходом з них і хотіли, щоб Афіни були мирною замкнутою сільськогосподарською державою

Поет Аристофан хотів миру; той^-те-тому-те він і зробив вершників хором своєї комедії. Вони виступали двома полухориями й, щоб було смішніше, скакали на іграшкових дерев’яних конячках. А перед ними актори грали блазнівську пародію на афінське політичне життя. Хазяїн держави – старий Народ, старезний, ледачий і виживший з розуму, а його обхаживают і влещають хитрі політикани-демагоги: хто догідливіше, той і сильніше. На сцені їх четверо: двох кличуть теперішніми іменами, Никий і Демосфен, третього кличуть Шкіряник (сьогодення ім’я йому Клеон), а четвертого кличуть Ковбасник (цього головного героя Аристофан видумав сам).

Для мирної агітації час був важке. Никий і Демосфен тільки що біля міста Пилоса взяли в оточення велике спартанське військо, але розбити й захопити в полон його не могли. Вони пропонували скористатися цим для висновку вигідного миру. А супротивник їх Клеон (він і справді був ремісником-шкіряником) вимагав добити ворога й продовжувати війну до перемоги. Тоді вороги Клеона запропонували йому самому прийняти командування – у надії, що він, що ніколи не воював, потерпить поразку й зійде зі сцени. Але трапилася несподіванка: Клеон одержав при Пилосе перемогу, привів спартанських бранців в Афіни, і після цього від нього в політику вже зовсім не стало проходу: хто б не намагався сперечатися із Клеоном і викривати його, тому відразу нагадували: «А Пилос? а Пилос?» – і доводилося вмовкати. І от Аристофан взяв на себе немислиме завдання: пересмеять цей «Пилос», щоб при будь-якім згадуванні цього слова афиняне згадували не Клеонову перемогу, а Аристофанови жарти й не пишалися б, а реготали

Так я низького роду!» – «Тим краще!» – «Так я майже неписьменний!» – «Той^-те-те-те й добре!» – «А що треба робити?» – «Те ж, що й з ковбасами: покруче замішуй, міцніше підсолюй, польстивей підсолоджуй, погромче викликивай». – «А хто допоможе?» – «Вершники!» На дерев’яних конячках на сцену в’їжджають вершники, переслідуючи Клеона-кожевника. «От твій ворог: переверш його хвастощами, і батьківщина – твоє!» Коли кінчаються пророцтва, у хід ідуть загальновідомі приказки – і теж із самими несподіваними тлумаченнями на злість дня. Нарешті справа доходить до прислів’я: «Є, крім Пилоса, Пилос, але є ще Пилос і третій!» (у Греції дійсно було три міста під такою назвою), треба купа неперекладних каламбурів на слово «Пилос». І готово – мета Аристофана досягнута, уже жоден із глядачів не згадає цей Клеонов «Пилос» без веселого реготу

Збережи - » Викриття Клеона й афінських демагогів у комедії Аристофана «Вершники» . З'явився готовий твір.

Викриття Клеона й афінських демагогів у комедії Аристофана «Вершники»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.