Добутку подана передмова видавця (так іменує себе Ричардсон), що нагадує про героїв раніше опублікованих романів. «Памела» - свідчення про користь чесноти; «Кларисса» - наставляння тим батькам, хто нерозумним примусом породжує зло. Нарешті, «Грандисон» - «діяння витонченої душі», неухильно наступним твердим моральним правилам у всіх життєві ситуаціях

Чарівна, рано осиротіла молода дівчина з гарної сім’ї, мисс Хэрриет Байрон, пише своїй родичці Люси Селби найдокладніші листи про своє перебування в Лондоні в сім’ї свого узена Арчибальда Ривза. Листи не позбавлені кокетства, тому що дівчина описує характери, звички, манери всіх своїх поклонників. Достоїнства мисс Хэрриет Байрон, її зовнішність, добірність, освіченість (пізніше з’ясується, що вона швидко читає по-італійському), залучають до неї безліч шанувальників. Але ні знатність, ні багатство, ні приваблива зовнішність не є достатнім приводом для заміжжя. Хэрриет пише, що воля, надана їй родичами, занадто дорога, щоб втратитися її в шлюбі. На самому діді очевидно, що серце дівчини ще не прокинулося для любові. Мисс Байрон не відмовляється від візитів, балів і інших розваг, тому що вони неї забавляють. Єдине, що її засмутило останнім часом, - це невдалий маскарадний костюм (який згодом ледве було не погубив її репутацію своєю безглуздістю), описаний нею в листі до своєї подруги

У переписку вступає Арчибальд Ривз. Він повідомляє своїм родичам Селби про страшне нещастя. Хэрриет Байрон викрадений, коли верталася з маскараду. Підозра падає на Джона Гревила, відкинутого претендента на руку мисс Байрон. Він обіцяв виїхати з Лондона після того, як одержав відмову, але таємно залишився в місті, переїхавши на іншу квартиру. Пізніше виявляються інші учасники викрадення. Тільки кілька днів через проясняються щирі обставини події. Сімейство Ривз одержало листа, підписане Шарлоттой Грандисон, у якому повідомляється, що дівчина перебуває в їхньому будинку й настільки слабка, що навіть не в змозі писати власноручно. Усіх гнітить думка про те, що чарівна дівчина могла стати жертвою насильства. На щастя, обставини зложилися сприятливо й честь дівчини не постраждала,

Кузен Ривз негайно відправляється в будинок Грандисонов і довідається обставини викрадення від людини, що спасли Хэрриет Байрон, - сера Чарльза Грандисона. Щирим винуватцем викрадення виявився баронет, сер Харгрэйв Полкофен. Він теж робив речення мисс Байрон і, на відміну від Джона Гревила, нічим не виразив свого невдоволення, виявившись відкинутим

Сер Чарльз Грандисон розповідає про обставини, при яких він зустрів Хэрриет Байрон. Вертаючись із Лондона, він побачив карету, що мчиться, і, вирішивши уникнути зіткнення, наказав своїм кучерям згорнути убік. Але мимоволі перепинив шлях екіпажу, що наближається. Коли той зупинився, сер Чарльз почув жіночий лемент і побачив у вікні карети жінку, закутану в плащ. Помітивши на дверцятах екіпажа герб, сер Чарльз вирішив з’ясувати, у чому справа. Власник карети досить грубо відповідав, що везе свою дружину, що порушила подружній борг, у свій маєток. Жінка намагалася вирватися з його рук і просила про допомогу. Тому що молода особа затверджувала, що не є дружиною цього пана, а викрадена їм, то сер Чарльз вирішив втрутитися й звільнити даму з рук грубого пана. Він умолчал про подробиці цього звільнення й був досить стриманий врассказе.

Пізніше, з листа Хэрриет Байрон до своєї подруги, Люси Седби, стає ясним, що сер Чарльз поводився геройски. Історія її викрадення була така. Після маскараду слуги, найняті лакеєм Уилсоном (оказавшимся спільником викрадача), віднесли портшез (носилки) не до будинку Ривза, а в інший район Лондона, до будинку якоїсь удови. Там нещасну мисс Хэрриет чекав негідник Полксфен. Дівчина молила викрадача відпустити її додому, але він нагадав їй про те, як були відкинуті його благання про шлюб. Тепер, заявив невдалий наречений, він сполучається шлюбом всупереч волі дівчини. Але зробить це як шляхетна людина - у присутності священика

З’явилися підкуплені Полксфеном священики, що не бажали слухати пояснень дівчини. Тільки присутність удови, уведеної в оману спільником викрадача УИЛСОНОМ ( щообещали женитися на одній з дочок удови), урятував мисс Байрон від примуса. Коли священики пішли, дівчина спробувала вискочити слідом за Полкофеном, що у люті так ляснув дверима, що сильно поранив мисс Байрон. Він побоявся залишити стікаючою кров’ю дівчину в Лондоні й вирішив відвезти свою жертву до себе в маєток. По дорозі туди й відбулася зустріч зі шляхетним сером Чарльзом, що у своєму оповіданні умолчал про ту небезпеку, який піддалося його власне життя. Розлютований викрадач спочатку намагався затиснути дівчині рот, щоб її лементи не почув сер Чарльз, а потім оголив шпагу проти шляхетного джентльмена. Сер Грандисон зумів зупинити викрадача, зваливши його єдиним ударом. І тільки після того як повідомив супутникам Полксфена своє ім’я, шанобливо посадив мисс Байрон у свою карету. Хоча Хэрриет детально описує в листах подробиці свого викрадення, вирішено сховати як від знайомих, так і від влади всі случившееся. Усім, хто цікавився мисс Байрон, повідомляли про її нездужання, що зажадало від’їзду з Лондона на кілька днів

У наступних листах Хэрриет зізнається своїй подрузі, що в її листах уже не може бути колишньої пустотливості й залишається тільки дивуватися своєму власному легкодумству, з яким вона описувала своїх поклонників. Хэрриет докладно повідомляє про сімейство Грандисонов - чарівної Шарлотте і її браті, сері Чарльзе, його витонченій фігурі, тонких рисах особи, вишуканих манерах, але при цьому явній силі й мужності, без найменшого нальоту чепуристості або зніженості. Відразу видно, що сер Чарльз не намагався ухилитися від непогоди або інших превратностей, що підстерігають мандрівників у дорозі. Доброта й жаль Грандисона до всього живого так великі, що він забороняє підрізати хвости коням, щоб тварини могли відмахуватися від докучливих комах

Хэрриет розповідає й про батьків Чарльза й Шарлотти Грандисонов. Їхній батько не був ідеальним чоловіком, часто відлучався в Лондон і подовгу був відсутній. Один раз його привезли важко пораненим після двобою. Його дружина була так глибоко вражена, що, виходивши чоловіка, сама незабаром померла. Умираючи, нещасна жінка просила свого сина не брати участь у двобоях. Пізніше читач довідається, що сер Чарльз вів гідне життя й не успадкував слабостей свого батька, але для захисту слабких завжди без коливань оголював шпагу

Мисс Байрон довідається про те, що її викрадач не тільки не почуває каяттів совісті, але насмілюється викликати на двобій сера Чарльза. Розпач охоплює Хэрриет настільки, що вона готова принести себе в жертву, аби тільки життя сера Чарльза нічого не загрожувало. Її кузен Арчибальд і Люси Селби давно помітили, що дівчина небайдужа до свого рятівника. На щастя, усе закінчилася дуже добре й дуель, що відбулася, ще раз підтвердила неймовірну шляхетність сера Чарльза.

Грандисон не ухилився від виклику на двобій і, придя на зустріч із Полксфеном, спробував переконати його в тім, що ніхто не має права примушувати жінку до шлюбу, тим більше силою. Зовні спокійний, негідник запросив Грандисона в сад, нібито для того, щоб сказати кілька слів наодинці. Коли молоді люди виявилися в саду, Полксфен зненацька спробував підло атакувати сера Чарльза позаду, але зазнав невдачі. Грандисон з легкістю повалив невдачливого супротивника на землю. Полксфену довелося визнати свою поразку. Після зустрічі з мисс Байрон він заприсяг виїхати з Англії

Але розвитку відносин між Чарльзом Грандисоном і Хэрриет Байрон заважала серцева таємниця, ключ до якої варто шукати в подорожах сера Чарльза по Італії. Згодом мисс Байрон довідалася всі обставини цієї історії

Живучи в Римі, сер Чарльз познайомився з нащадком знатного сімейства, що вів досить легковажний спосіб життя. Грандисон намагався відволікти Ієроніма делла Поретта від легковажних учинків, але зазнав невдачі. Юний маркіз жагуче закохався в даму, чия краса була єдиною чеснотою, і виїхав слідом за нею з Рима. Через якийсь час сер Чарльз вирішив відправитися далі, але по дорозі в Кремону черід свідком жахливої події. Уже повалений парубок із працею оборонявся від декількох що нападали. Шляхетний сер Чарльз не міг залишитися байдужим і кинувся на захист нещасного

Природно, що він упорався з негідниками й тільки після цього виявив, що жертвою був Ієронім делла Поретта. Виявляється, шанувальники дами підстерегли суперника разом з найманими вбивцями

Pages: 1 2