Генерал авіації Харрас приймає гостей у ресторані Отто. Це єдиний ресторан у Берліні, у якому по спеціальному дозволі Геринга можна проводити приватні банкети у воєнний час. Відповідним образом в одному із залів вмонтоване новітній пристрій, що підслухує, для гестапо.
Генерал прибуває в ресторан з імперської канцелярії з офіційного прийому, іменованого їм «пивними посиденьками фюрера». Зате в Отто є французьке шампанське, закуска з Норвегії, дичина з Польщі, сир з Голландії й інші «плоди перемоги» з окупованих країн. Ікри з Москви, природно, немає.
Харрас став легендарним льотчиком ще в першій світовій війні, але йому не можна дати більше сорока п’яти років, його відкрита молода особа привабливо. У числі його гостей культурлейтер Шмидт-Лаузиц, великий авіапромисловець фон Морунген, а також друзі й близькі люди. Генерал відзначає п’ятидесяту перемогу в повітряному бої свого друга й учня, полковника Айлерса, Це скромний офіцер, збентежений загальною увагою, вона квапиться підняти келих за здоров’я генерала. Один лише культурлейтер невлад осушує келих під «Хайль Гітлер». Айлерс одержав коротку відпустку, і його дружина Ганна, дочка фон Морунгена, мріє скоріше відвезти його домийся
Друга дочка Морунгена, Манирхен, самовпевнена й розв’язна особа, запевняє, що не прагне до шлюбу. Для цього потрібно одержати купу паперів - про бездоганному арійському родоводу, половою потенції й т.п. Користуючись лексиконом Сполучника німецьких дівчин, вона авторитетно міркує про проблеми раси й підлоги, фліртує
Приходять четверо льотчиків з ескадрильї Айлерса, нагороджені Більшим залізним хрестом. Вони прибутку зі Східного фронту, де бомбили Ленінград. Льотчики визнають, що росіяни ще «зададуть перцю», але в кінцевій перемозі Німеччини не сумніваються
З’являються три акторки, з однієї з яких, Оливией Гайс, Харрас підтримує багаторічне знайомство. Вона приводить із собою племінницю Диддо, юну й гарну. Оливия знайомить Харраса з Диддо», для якої він свого роду «ідеальний зразок» - «пам’ятник старовини», як уточнює генерал, що любується дівчиною
Тим часом ад’ютант повідомляє генералові секретні відомості про «неприємності» германської армії під Москвою. Генерал уважає війну з Росією помилкою Гітлера, він марне через Геринга намагався зупинити похід на Схід
Такі небезпечні розмови ведуться під час відсутності культурлейтера, якого генерал називає секретним співробітником гестапо, а те, куди Шмидт-Лаузиц направляє культуру, - «вигрібною ямою».
Наодинці з Морунгеном Харрас говорить про аварії, що відбуваються з літаками, що тільки що сходять із конвеєра. Генерал відвертий із промисловцем, уважаючи його своїм другом. Він сумнівається в наявності на авіазаводах підпільних організацій, здатних на такі зухвалі диверсії. Генерал допускає навіть, що диверсії можуть бути справою рук гестапо, що готовить йому пастку - Харрас особисто відповідає за контроль над авіатехнікою
Харрас думає, що його, занадто гострого на мову й відвертого в симпатіях і антипатіях, гестапо поки не торкне, він потрібний як професіонал. Змістом його життя завжди була літна справа. Війна - стихія генерала, але вбивати він не любить. Він зізнається Морунгену, що йому, можливо, було б легше на душі, якби він бомбив імперську канцелярію, а не Кремль або Букингемский палац. У цілому йому жилося прекрасно: «дівчинок - досхочу», «вина - хоч залийся», «польотів - скільки завгодно». Морунгену здається, що Харрас начебто підводить підсумки
Генерал зауважує, що молодий льотчик Хартман мовчазний і похмурий, йому вдається викликати його на відвертість: наречена Хартмана Манирхен повідомила, що розриває свої заручини з ним через те, що він не може одержати довідку про чистоту раси. Льотчик тепер чекає смерті на поле бою. Після довгої й задушевної розмови з ним Харрас сподівається, що йому вдалося переконати льотчика в цінності власного життя
Оливия просить генерала допомогти в порятунку професора Бергмана, єврея, хірурга із чарівними руками, що тільки що тимчасово звільнений з концтабору. Генерал уже має досвід у подібних справах, він може надати професорові свій спортивний літак, готовий до вильоту у Швейцарію. Його поведе дружина професора - чистокровна арійка, льотчиця
Незабаром між Харрасом і Шмидтом-Лаузицем на очах в усіх відбувається різка розмова, у якому культурлейтер проявляє найсильнішу ненависть до євреїв, а генерал - презирство до таким «свиням», як він. Культурлейтер іде, а генерал з подихом полегшення продовжує банкет
Харрасу надходить важливе повідомлення - відпустки льотчикам відміняються, вони терміново відрядяться на фронт. Айлерс віддає розпорядження про ранковий збір, він готовий виконувати розпорядження фюрера беззастережно. Айлерс вірить у себе, у Німеччину й у перемогу, не сумнівається, що все робиться в ім’я майбутнього мира
Через кілька днів Харраса вистачає гестапо й тримає в себе два тижні. За газетними повідомленнями, яким друзі не вірять, він перебуває на Східному фронті
У день повернення Харраса додому до нього приходить Шмидт-Лаузиц і диктує умови його реабілітації для гестапо. Генерал повинен установити причини й вжити заходів до припинення актів саботажу при виготовленні бойових машин. Він підозрюється в сприянні «ворожим державі елементам». Культурлейтер установлює Харрасу десятиденний строк і говорить, що сам і десяти хвилин не коливався б для обезврежения такої людини, як генерал. Харрас відповідає йому тим же й розуміє, що одержав усього лише «відстрочку».
До Харрасу приходить стурбована його долею Диддо, і між ними відбувається освідчення в коханні. Генерал попереджає, що його життя тепер нічого не коштує, «облава почалася». Він ще здатний захищатися - для Диддо, них щастя
Оливия повідомляє враженому генералові, що Бергман і його дружина прийняли отруту як «єдиний шлях до волі». Оливия дякує Харраса від імені чоловіка й жінки. Харрас розуміє, що в кожного є «свій єврей для совісті», але цим не відкупишся
Приходять Морунген і Манирхен. Промисловець, що підставив генерала в справі з аварією літаків, пропонує йому єдиний шлях до порятунку - вступити в партію й передати військову авіацію В руки Гиммлера, СС. Харрас не хоче порятунку такою ціною
Приносять газети - спецвьшуск із жалобною рамкою: Айлерс загинув у катастрофі при падінні літака над аеродромом, фюрер віддав наказ улаштувати похорони на державному рівні
Манирхен розмовляє з Харрасом віч-на-віч. Вона вважає його одним з деяких «теперішніх чоловіків» і не хоче, щоб він губив себе. Дочка Морунгена зізнається йому в любові й пропонує з її допомогою боротися за владу й вплив у країні. Харрас відмовляється в образливій для Манирхен формі. Він уже зрозумів, що вона агент гестапо.
Наступає 6 грудня 1941 р. - останній день відведеного Харрасу строку. Він сидить у технічному бюро військового аеродрому разом е-инженером Овербрухом, якого знає багато років. Айлерс сказав якось, що Овербруху можна довірити «весь стан без розписки». Обоє складають звіт для слідчої комісії. Овербрух підписує звіт, у якому не зазначені причини аварій - вони не встановлені. Приводять двох підозрюваних робітників, які відмовляються відповідати на питання генерала. Він жалує цих людей, яким має бути допит вгестапо.
Харрас испитующе дивиться на інженера й говорить, що не може скористатися останнім шансом. Йому нема чого сказати гестапо, і від нього, уже непотрібн і небезпечного, чекають, імовірно, «джентльменського» відходу з життя - револьвер йому залишений. Але генерал має намір використати зброю проти ворога
Харрас просить Овербруха повірити в його порядність і сказати правду. Інженер вірить генералові: правда полягає в тім, що він самі й інші люди, невідома й безіменні, у яких загальна мета й загальний ворог, борються за поразку Німеччини в цій війні. Гинути доводиться й тим, хто служить «зброєю ворога», зброєю, якою він може перемогти. Так загинув Айлерс - друг Овербруха. Учасників руху Опору не зупиняє загибель того, кого вони люблять, як не зупиняє й власна смерть
Овербрух хоче врятувати генерала, уважаючи, що він може принести допомога руху. Він пропонує йому бігти Вшвейцарию.
Pages: 1 2
Збережи - » Виклад змісту драми «Генерал диявола» . З'явився готовий твір.