Сцена перша Кімната в будинку Полонію. Полоній проводжає свого наближеного Рейнальдо в Париж із грішми й листом синові. Він навчає юнака хитрій науці стороною дізнаватися правду й приводить різні приклади того, як можна було б розвідати про щире поводження Лаэрта: чи любить він випити й погуляти, чи витрачає дарма гроші

Ледь Полоній проводив Рейнальдо, як до нього входить стривожена Офелия. Вона розповідає, що до неї приходив Гамлет. Його вид був жахливий. Він з’явився без капелюха, «безрукавка навпіл, панчохи до п’ят», його погляд була страшна, він весь тремтів. Офелия перелякана тим, як Гамлет дивився на неї, як мовчачи взяв її руку й, відпустивши, пішов. Довідавшись, що Офелия після розмови з батьком перестала приймати Гамлета й не читає його листів, Полоній вирішив, що юнак збожеволів від пристрасті й кращий засіб - сказати про це королеві:

• «В інших справах соромливість і молчанье Шкідливіше відвертого признанья».

Сцена друга Король розповідає Розенкранцу й Гильденстерну, що Гамлет дуже змінився. Тому він просить колишніх університетських товаришів Гамлета розсіяти нудьгу принца, а заодно обережно довідатися про його таємницю, що мучить. Королева обіцяє юнакам за этууслугу королівську нагороду. Входить Полоній. Він повідомляє про благополучне повернення послів з Норвегії й додає, що дізнався причину дивного поводження Гамлета, розповісти про яку погоджується тільки після прийому послів. Посли повідомляють королеві радісну новину: набір найманців припинений. Відпустивши послів, король вертається до розмови з Полонієм. Той читає королеві й королеві ніжний лист Гамлета, адресоване Офелии. Із цього листа стає ясно, що Гамлет закоханий. Король вирішує перевірити, чи не так це, і погоджується на речення Полонію сховатися за фіранкою, щоб стати свідком побачення принца й Офелии. Входить Гамлет, читаючи книгу. Полоній звертається до нього з питаннями, чи добре юнак поживає, чи довідається він Полонію. Гамлет відповідає, що прекрасно знає його - він рибний торговець. Полоній здивований: «Ні, що їм, мілорд!» Гамлет радить йому: «Тоді не мешалоб вам бути «таким же чесним». Полоній не розуміє

Юнака вважають, що в такому настрої Гамлет повинен зрадіти акторам, яких вони зустріли по дорозі. Чутні звуки труб комедіантів, що приїхали. З’являються актори. Багатьох з них Гамлет довідається. Він нагадує акторам один із забутих уривків, потім іншої. Гамлетові згадався син Ахілла, Пирр, що мстив за смерть свого батька. Потім Гамлет просить актора згадати про Гекубе, дружині Приама, царя Трої, і, слухаючи текст («Жахливий вид зганьбленої цариці…») плаче. Гамлет наказує прийняти акторів як треба й заговорює з першим актором. Він просить його поставити завтра ввечері «Убивство Гонзаго», п’єсу, що розповідає про підступне вбивство герцога Урбанского Гонзаго, якому влили у вухо отрута. Гамлет також просить актора завчити уривок у шістнадцять рядків, складений самим принцом. Усі віддаляються. Гамлет залишається один

• «Один я. Нарешті^-те!
• Який же я холоп і негідник!
• Не страшно ль, що актор проїзний цей
• У фантазії, для складених почуттів,
• Так підкорив мрії своє сознанье,
• Що сходить кров із щік його, ока
• Туманять сльози, завмирає голос
• И вигляд кожною складкою говорить,
• Чим він живе! А для чого в підсумку?

Гамлет згадує, що чув про дивну силу театрального подання. Побачивши на сцені свій злочин у виконанні акторів, злочинець, що сидить серед глядачів, «видає себе без слів, хоч і мовчить». Гамлет вирішує дати акторам п’єсу, де буде злочин, подібне тому, що зробив Клавдій. Він сподівається, що спостерігаючи за дядьків, зможе впевнитися в його винності. У принца ще залишився сумнів, чи не був дух, що приходив до нього в образі батька, дияволом, що прийняв «улюблений образ».

Акт третій. Сцена перша. Розенкранц і Гильденстерн доповідають королеві, що Гамлет не розкрив їм причини своєї туги. Але вони сподіваються, що актори, що приїхали, розвіють смуток принца. Відіславши Розенкранца й Гильденстерна, король повідомляє Гер-Груде, що зараз «як би невзначай» буде влаштоване побачення Гамлета з Офелией і вони з Полонієм таємно підглянуть за ними. Входить Гамлет

• Га м л е т
• Бути иль не бути, от у чому питання
• Гідно ль
• Упокорюватися під ударами долі,
• Иль треба зробити сопротивленье
• И в смертній сутичці із цілим морем лих
• Покінчити з ними? Умерти. Забутися
• Так гинуть задуми з розмахом,
• Спочатку обіцяли успіх,
• Від довгих зволікань. Невдоволено!
• Офелия! Об радість! Пом’янь
• Мої гріхи у своїх молитвах, німфа

ЩоВвійшла Офелия запитує в Гамлета, чи здоровий він, і одержує позитивну відповідь. Офелия намагається повернути Гамлетові його подарунки. Той відповідає, що в житті нічого їй не дарував. Зненацька він заявляє, що ніколи не любив Офелию. На вигук дівчини: «Тим больней я обманулась!» Гамлет говорить: «Ступай у монастир. Кчему плодити грішників? Сам я - стерпної моральності. Але й у мене стільки всього, чим докорити себе, що краще б моя мати не родила мене. Я дуже гордий, мстивий, самолюбний. І в моєму розпорядженні більше гидот, чим думок, щоб ці гидоти обміркувати, фантазії, щоб наділити їх у плоть, і часу, щоб їх виконати… Не вір нікому з нас. Ступай добром у монастир».

Офелия уражена:

• «Якого обаянья розум загинув!
• Їхнє дзеркало… всі вщент. Всі, усе…»

Офелия з гіркотою згадує, якими солодкими здавалися їй визнання Гамлета. Тепер перед нею бідний безумець. Вертаються король і Полоній. Король переконався, що не любов стала причиною божевілля принца. Він вирішує негайно відіслати Гамлета в Англію збирати не виплачені Данії податки

Сцена друга. Гамлет у залі віддає останні розпорядження перед поданням. Він докладно пояснює акторам, яких помилок і крайностей їм варто уникати, входить в усі тонкості театральної постановки, приводить акторам зрозумілі импримери.

Входять Полоній, Розенкранц і Гильденстерн. Гамлет відразу ж відправляє що ввійшли поквапити акторів. Гамлет просить Гораціо під час подання уважно спостерігати за королем, щоб потім зіставити їхнього спостереження. З появою королівської пари, Полонію, Офелии й інших членів звитий Гамлет знову прикидається хворим. Перед поданням він зухвало говорить із королем, відмовляється сісти поруч із матір’ю й улаштовується в ніг Офелии, поклавши голову їй на коліна

Починається пантоміма - подання без слів. Розігрується історія вбивства короля: отруйник вливає у вухо сплячого короля отрута. Ледь похоронні служителі несуть труп короля, як отруйник подарунками домагається прихильності королеви. Потім починається діалог акторів, що грають короля й королеву на сцені. Гамлет запитує матір, чи подобається їй п’єса. Стривожений король цікавиться назвою п’єси. «Мишоловка», відповідає Гамлет і коротко пояснює зміст: «П’єса зображує вбивство, доконане у Відні… Вашої величності й нас, з нашою чистою совістю, це не стосується»,- говорить він. Гамлет пояснює зміст происходящего на сцені, як раптом король встає й вимагає припинити подання. Усі йдуть

Король повідомляє Розенкранцу і Гильденстерну, що негайно відправляє їх в Англію супровідного Гамлета, що стає небезпечний своїм божевіллям. Відпустивши юнаків і залишившись один, король говорить про те, що на ньому лежить жахливий злочин: він убивця свого брата. Клавдій хоче молитися, але не може, розуміючи, що йому немає божеської пощади й прощення

Входить Гамлет Він бореться зі спокусою вбити короля, але розуміє, що батько його вмер без дієприкметника, не отмолив гріхів, а король буде вбитий на молитві й тому потрапить в «небесний рай». «Так це адже нагорода, а не мщенье»,- говорить Гамлет і вирішує відкласти вбивство до більше страшної зустрічі, коли Клавдій буде в гніві або п’яний, за картами або в міркуваннях про новий злочин. Тоді він потрапить у пекло. «Відстрочка це лише, а не ліки»,- вирішує Гамлет і відправляється в покои королеви

Pages: 1 2