Помпей ( 106-48 до н. э.) піднявся в I римській громадянській війні при диктаторі Сулле, був найдужчим у Римі людиною між I і II громадянськими війнами, а загинув в II громадянській війні проти Цезаря. Він переміг заколотників в Африці й в Іспанії, Спартака в Італії, піратів по всьому Середземне морю, пануючи Митридата в Малій Азії, пануючи Тиграна у Вірменії, пануючи Аристобула в Єрусалимі й відсвяткував три тріумфи над трьома частинами світла. Він говорив, що всяку посаду одержував раніше, ніж чекав сам, і складав раніше, ніж чекали інші. Він був хоробрий і простий; у шістдесят років він займався бойовими вправами поруч зі своїми рядовими солдатами. В Афінах на арці в його честь був напис: «Чим більше ти людина, тим більше ти бог». Але він був занадто прямий, щоб бути політиком. Сенат боявся й не довіряв йому, він уклав проти сенату сполучник з політиками Крассом і Цезарем. Вроді загинув, а Цезар набрав сили, завоював Галлію й став загрожувати й сенату й Помпею, Помпеї не зважився вести громадянську війну в Італії - він зібрав війська в Греції. Цезар погнався за ним; Помпеї міг оточити його війська й виморити голодом, але зволів дати бій. Це тоді Цезар викликнув: « Нарешті-Те я буду битися не з голодом і позбавленнями, а з людьми!» При Фарсале Цезар розгромив Помпея наголову. Помпей упав духом; грек-філософ сказав йому: «А ти впевнений, що скористався б победою краще, ніж Цезар?» Помпей біг на кораблі за море, до єгипетського царя. Олександрійські вельможі розсудили, що Цезар сильніше, і вбили Помпея на березі при висадженні. Коли в Олександрію прибув Цезар, йому піднесли голову й печатку Помпея. Цезар заплакав і наказав стратити вбивць

Зіставлення. Помпеї прийшов до влади тільки своїми заслугами, Агесилай же - не без хитрості, оголосивши незаконним іншого спадкоємця, Помпея підтримав Сулла, Агесилая - Лисандр, але Помпей Сулле завжди віддавав шану, Агесилай же Лисандра невдячно відсторонив, - у всім цьому поводження Помпея було набагато похвальнее. Однак державну мудрість Агесилай виявляв більше, ніж Помпей, - наприклад, коли він за наказом перервав переможний похід і повернувся рятувати батьківщину або коли ніхто не знав, що робити з потерпілими поразка, а він придумав, що «на один день закони сплять». Перемоги Помпея над Митридатом і іншими царями, звичайно, набагато величніше, ніж перемоги Агесилая над маленькими грецькими ополченнями. І милість до переможених Помпей умів проявляти краще - піратів розселив по містах і селам, а Тиграна зробив своїм союзником; Агесилай був набагато мстительней. Однак у головній своїй війні Агесилай показав більше самовладання й більше мужності, чим Помпей. Він не побоявся докорів за те, що вертається з Персії без перемоги, і не похитнувся з малим військом вийти на захист Спарти від вторгшихся ворогів. А Помпей спершу покинув Рим перед малими силами Цезаря, а потім у Греції постыдился відтягати час і прийняв бій, коли це було вигідно не йому, а його супротивникові. Обоє скінчили життя в Єгипті, але Помпей туди поплив по необхідності, Агесилай же з користі, і Помпей упав, обманутий ворогами, Агесилай же сам обдурив своїх друзів: тут знову Помпей більше заслуговує співчуття

Демосфен і Цицерон

Демосфен ( 384-322 до н. э.) був найбільшим афінським оратором. Від природи недорікуватий і слабоголосый, він вправляв себе, вимовляючи мовлення з камінчиками в роті, або на березі шумного моря, або сходячи на гору; для цих вправ він надовго йшов жити в печеру, а щоб соромно було повернутися до людей завчасно, оббривав собі полголовы. Виступаючи в народних зборах, він говорив:

«Афиняне, ви будете мати в мені радника, навіть якщо не захочете, але ніколи - підлесника, навіть якщо захочете». Іншим ораторам давали хабара, щоб вони говорили бажане хабарникові; Демосфену давали хабара, щоб він тільки мовчав. Його запитували: «Чому мовчиш?» - він відповідав: «У мене лихоманка»; над ним жартували: «Золота лихоманка!» На Грецію наступав цар Пилип Македонський, Демосфен зробив чудо - своїми мовленнями згуртував проти нього незговірливі грецькі міста. Пилип зумів розбити греків у бої, але хмурнів при думці, що Демосфен одним мовленням міг зруйнувати всі, чого цар досяг перемогами багатьох лет. Перський цар уважав Демосфена своїм головним союзником проти Пилипа й посилав йому багато золота, Демосфен брав: «Він краще всіх умів хвалити доблесті предків, але не вмів їм наслідувати». Вороги його, піймавши його на хабарництві, відправили у вигнання; ідучи, він викликнув: «Про Афіна, чому ти так любиш трьох самих злих тварин: сову, змію й народ?» Після смерті Олександра Македонського Демосфен знову підняв греків на війну проти македонян, греки знову були розбиті, Демосфен урятувався в храмі. Македоняне наказали йому вийти, він сказав:

«Зараз, тільки напишу заповіт»; дістав писальні таблички, задумливо підніс до губ грифель і впав мертвим: у грифелі він носив при собі отрута. На статуї в його честь було написано: «Якби, Демосфен, твоя сила рівнялася твоєму розуму, вовек би македонянам не володіти Грецією».

Цицерон ( 106-43 до н. э.) був найбільшим римським оратором. Коли він учився красномовству в завойованій Греції, його вчитель викликнув: «НА ЖАЛЬ, остання слава Греції переходить до римлянам!» Зразком для всіх ораторів він уважав Демосфена; на питання, яка з мовлень Демосфена найкраща, він відповів: «Сама довга». Як колись Катон Старший, він з незнатного роду, тільки завдяки своєму ораторському таланту дійшов від нижчих державних посад до самих вищих. Йому доводилося виступати й захисником, і обвинувачем; коли йому сказали: «Ти більше погубив людей обвинуваченнями, чим урятував захистами», він відповів: «Виходить, я був більше чесний, чим красномовний». Кожну посаду в Римі займали по році, а потім покладався рік керувати якою-небудь провінцією; звичайно намісники використовували це для наживи, Цицерон - ніколи. У рік, коли Цицерон був консулом і стояв на чолі держави, була відкрита змова Катилины проти Римської республіки, але прямих доказів проти Катилины не було; однак Цицерон вимовив проти нього таке викривальне мовлення, що той біг з Рима, а його спільники за наказом Цицерона були страчені. Потім вороги скористалися цим, щоб вигнати Цицерона з Рима; через рік він повернувся, але вплив його ослабшало, він всі частіше віддалявся від справ у маєток і писав твору по філософії й політиці. Коли Цезар ішов до влади, у Цицерона не вистачало духу боротися з ним; але коли після вбивства Цезаря до влади став рватися Антоній, Цицерон востаннє кинувся в боротьбу, і його мовлення проти Антонія славилися так само, як мовлення Демосфена проти Пилипа. Але сила була на боці Антонія; Цицерону довелося рятуватися втечею, його наздогнали й убили. Його відрубану голову Антоній виставив на ораторській трибуні римського форуму, і римляне були вужасе.

Зіставлення. Хто із двох ораторів був більше талановитий - про це, говорить Плутарх, він не зважується судити: це під силу лише тому, хто однаково володіє й латинською мовою й грецьким. Головним достоїнством мовлень Демосфена вважалася ваговитість і сила, мовлень Цицерона - гнучкість і легкість; Демосфена вороги обзивали буркуном, Цицерона - жартівником. Із цих двох крайностей, мабуть, Де-Мосфенова все-таки краще. Крім того, Демосфен якщо й хвалив себе, те ненастирливо, Цицерон же був марнолюбний до смішного. Зате Демосфен був оратор, і тільки оратор, а Цицерон залишив багато творів і по філософії, і по політиці, і по риториці: ця різнобічність, звичайно, - велике достоїнство. Політичний вплив своїми мовленнями обоє робили величезне; але Демосфен не займав високих постів і не пройшов, так сказати, випробування владою, а Цицерон був консулом і блискуче показав себе, придушивши змову Катилины. Чим безперечно Цицерон перевершував Демосфена, так це безкорисливістю: він не брав ні хабарів у провінціях, ні подарунків від друзів; Демосфен же свідомо одержував гроші від перського царя й за хабарництво потрапив у вигнання. Зате у вигнанні Демосфен поводився краще, ніж Цицерон: він продовжував поєднувати греків на боротьбу проти Пилипа й багато в чому превстиг, тоді як Цицерон упав духом, праздно віддавався тузі й потім довго не вирішувався противостать тиранії. Точно так само й смерть Демосфен прийняв гідніше. Цицерон, хоч і старий, боявся смерті й метався, рятуючись від убивць, Демосфен же сам прийняв отруту, як личить мужній людині

Деметрий і Антоній

Pages: 1 2 3