Військовий прокурор

З положень Закону Російської Федерації “Про прокуратуру Російської Федерації” від 17.11.95р. виявляється, що повноваження, якими законодавець наділили прокурора можна розділити на дві більші групи. У першу входять його повноваження по здійсненню наглядової діяльності. Другу групу становлять повноваження прокурора по карному переслідуванню осіб, що зробила злочини й інші правопорушення, координація діяльності правоохоронних органів; участі прокурора в розгляді справ судами; правотворческая діяльність прокурора. Наділяючи прокурора настільки широким спектром повноважень, законодавець також закріпив у статті 4 Закону положення згідно яким прокурор здійснює свою діяльність незалежно від органів влади й державного керування, і підзвітний лише вищестоящому прокуророві, аж до Генерального прокурора Російської Федерації. Це положення є гарантією незалежності, об’єктивності й неупередженості діяльності прокуратури. Крім того, прокурор, як посадова особа, наділений адміністративно-владними повноваженнями й особливістю статусу прокурора є те. що його законні вимоги обов’язкові для виконання всіма громадянами, установами підприємствами й організаціями

З аналізу структури й повноважень суб’єктів взаємодії, а також статей 4 і 9 Положення про Військову прокуратуру, у яких закріплені важливі форми взаємодії, можна зробити висновок, що обов’язок організовувати, безпосередньо здійснювати й контролювати виконання вимог по зміцненню законності й правопорядку, попередженню правопорушень у Збройних Силах Російської Федерації покладена на військове командування при активному сприянні правоохоронних органів ( у цьому випадку військового прокурора й деяких ін.). Із цього положення як би сам собою напрошується висновок, що й ініціатором взаємодії, його активним організатором повинен виступати орган військового керування, однак, такий висновок буде абсолютно невірний, тому що, як і правоохоронні органи, командування військових частин здійснює правоохоронну діяльність у межах своєї компетенції, тобто вони виконують єдине завдання, іншими словами, роблять одне, вигідне кожної зі сторін справа. Тому, говорячи про ініціативу в організації взаємодії, необхідно відзначити, що вона повинна виходити від кожного із суб’єктів взаємодії, поза залежністю від його ролі, компетенції й форми здійснення взаємодії

На першому етапі військовий прокурор повинен, виходячи з аналізу стану законності у військових прокуратурах, що обслуговуються, територіальної одиниці в цілому, вказівок вищестоящих прокурорів вибрати ( установити ) конкретних суб’єктів взаємодії, напрямок своєї діяльності, по якому взаємодія буде здійснюватися, вивчити матеріали взаємодії із цими суб’єктами або по цьому напрямку за минулий період, визначити можливі ролі суб’єктів, момент початку взаємодії, його форму й закінчення. Крім того, з аналізу вищевикладених документів, військовий прокурор повинен зробити висновки про позитивні й негативні моменти здійснюваної взаємодії й вжити заходів, відповідно, до закріплення й викорінювання досвіду попередньої взаємодії. Склавши план взаємодії, військовий прокурор зв’язується з передбачуваними суб’єктами, наприклад з командиром військової частини, і узгоджує з ним складений план. Командир або інший суб’єкт, у свою чергу дає йому оцінку, вносить зауваження й речення, тобто коректує спільну діяльність, або представляє свій план здійснення взаємодії

Однак, взаємодія, як ми вже відзначали вище, це безперервний процес і тому розгляд його як окремо взятого явища суперечило б його філософській концепції. Тому виділені етапи організації взаємодії можна вважати відносно умовними. Це також підтверджується тим, що описані вище етапи організації взаємодії можуть виступати як самостійні форми його здійснення й тому визначати конкретний момент початку взаємодії, а вуж тим більше його кінця неприпустимо, тому що в цьому випадку втратиться його зміст. Основним показником безперервності здійснення взаємодії є обмін інформацією між різними органами – суб’єктами. Будучи одночасно й формою взаємодії й, проходячи червоною ниткою через весь процес його здійснення, він показує безперервність даного процесу і є однієї з його характеристик

Форми організації взаємодії показують, яким образом одна сторона спонукує іншу сторону до виконання тих дій, які необхідні для неї на даному етапі. З обліком розглянутих вище правових основ взаємодії й особливостей такої взаємодії, до форм даного виду варто віднести, наприклад, напрямок військовим прокурором органу дізнання окремого доручення або вказівки по виробництву слідчих і пошукових дій, залучення інших осіб до спільного розгляду виявлених порушень і др.

Форми здійснення взаємодії показують, яким образом його учасники вирішують варті перед ними завдання. Такими формами в розглянутій взаємодії є, наприклад, надання органом дізнання сприяння військовій прокуратурі при виробництві окремих слідчих дій, вживання негайних заходів до усунення виявлених у ході перевірки порушень і др.

При визначенні й здійсненні спільних заходів військові прокурори й слідчі діють, виходячи із завдань і функцій військової прокуратури, у межах своїх повноважень і властивими їм формами й методами, не вторгаючись у компетенцію інших органів і не підмінюючи їх. Разом з тим військові прокурори, наглядаючи за точним виконанням законів повинні проявляти ініціативу й активність в організації боротьби зі злочинами й іншими правопорушеннями, завжди пам’ятати, що зміцнення законності й правопорядку – спільна справа командування й органів військової юстиції, що успіх цієї роботи, ефективність заходів самої прокуратури багато в чому залежать від організованої й цілеспрямованої діяльності всіх взаємодіючих органів

Військовими уставами, іншими законодавчими й відомчими актами встановлений обов’язок певних посадових осіб військових частин і установ повідомляти органи військової прокуратури про доконані злочини й події

Крім повідомлень командування про злочини й події военно – прокурорські й слідчі працівники одержують інформацію про стан військової дисципліни й правопорядку у військових частинах, що обслуговуються, при особистому контакті з командирами й іншими посадовими особами, на нарадах, зборах, з повідомлень про стан військової дисципліни й дисциплінарної практики, з листів, скарг, заяв, публікацій у пресі й т.д. Значна частина сигналів про порушеннях законності надходить у прокуратуру при розслідуванні кримінальних справ і виробництві перевірок. Велика інформація з питань законності втримується в офіційній обліковій і звітній документації, установленої для військових частин, установ, підприємств і організацій відповідними наказами Міністерства оборони Російської Федерації, директивами Генерального штабу й інших нормативних актів. Дані про порушення законності можуть містити наступні облікові й звітні документи :

доповіді командирів військових частин про стан військової дисципліни із вказівкою грубих провин і злочинів, розміру матеріального збитку, заподіяного незаконними діями, кількості втраченої зброї, боєприпасів і т.д.

Немаловажне значення має й взаємна інформація про завдання, які по своїй лінії вирішують війська й органи прокуратури. Військовому прокуророві варто добре знати вимоги наказів і директив Міністра оборони Російської Федерації й інших органів військового керування, що визначають основні завдання військ, що обслуговуються ними,, для того, щоб ураховувати їх у своїй роботі. При необхідності він повинен доводити до відома командування про найважливіші накази Генерального прокурора Російської Федерації, Головного військового прокурора, що стосуються нагляду за виконанням законів у військах і боротьби зі злочинністю, що полегшує вироблення погодженої лінії в даному питанні

Pages: 1 2 3

Збережи - » Військовий прокурор . З'явився готовий твір.

Військовий прокурор





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.