У рік 6489 (981). Пішов Володимир на поляків і захопив міста їх, Перемишль, Червен і інші міста, які й донині під Руссю. У той же рік переміг Владимир і вятичей і поклав на них данина - з кожного плуга, як і батько його брав.

У рік 6490 (982). Піднялися вятичи войною, і пішов на них Володимир і переміг їх удруге.

У рік 6491 (984). Пішов Володимир проти ятвягів, і переміг ятвягів, і взяв їхню землю.

У рік 6592 (984). Пішов Володимир на радимичів. Був у нього воєвода Вовчий Хвіст; і послав Володимира Вовчого Хвоста вперед себе, і зустрів той радимичів на ріці Пищане, і переміг радимичів Вовчий Хвіст. Тому й дражнить Русь радимичів, говорячи: «Пищанци вовчого хвоста бігають». Були ж радимичі від роду ляхів (поляків), прийшли й улаштувалися отут і платять данина Русі, повоз везуть і донині.

У рік 6493 (985). Пішов Володимир на болгар у човнах з дядьків своїм Добринею, а торков привів берегом на конях; і переміг болгар. Ськазав Добриня Володимирові: «Оглянув полонених колодників: всі вони в чоботах. Цим данини нам не давати - підемо, пошукаємо собі личакарів». І уклав Владимир мир з болгарами, і клятву дали один одному, і ськазали болгари: «Тоді не буде між нами миру, коли камінь стане плавати, а хміль тонути». І повернувся Володимир у Київ.

У рік 6500 (992). Пішов Володимир на хорватів (і переміг їх).

(«Повість минулих літ»)

Вятичи - східнослов’янське плем’я, що жило в межиріччя Оки й Верхньої Волги. Одне із самих відсталих у господарсько-соціальному змісті східнослов’янських племен, але досить войовниче. У Х у. вятичи постійно робили спроби припинити свою залежність від Києва. Щоб примусити вятичей платити данина з ними довелося воювати дідові й батькові Володимира - князям Ігорю й Святославові. Літописець писав, що по походженню вятичи (як і інше плем’я - радимичі) були родичі поляків, що вони прийшли ніколи з Ляшськой землі на чолі з вождями В’яткою й Радимом і сіли по лісах Володимиро-суздальського межиріччя.

Ятвяги - летто-литовський (балтський) народ. Ятвягами називали жителів східної частини древньої Пруссії. Ятвяги були язичниками, жили родовим ладом і робили набіги на сусідні до них землі східних слов’ян і поляків (західних слов’ян).

Маються на увазі волзькі болгари, тюркський народ, що жив на Середній Волзі й мав власну державу, називана Волзькою Болгарією. Подальші слова Добрини про болгар - «цим данини нам не давати», варто розуміти, як те, що не можливо Русі удержати Волзьку Болгарію в покорі, тому краще укласти з нею мир.

Торки - кочовий тюркський народ, що жив у степах на Нижньому Дніпру. Частина торков і ряд інших кочових народів згодом перейшли на службу Русі, ськлавши своєрідну прикордонну варту Русі. Ці кочівники носили на голові чорні повстяні шапочки, за що на Русі їх і називали «чорними клобуками».

Хорвати - одне зі східнослов’янських племен. Жило по схилах Карпатських гір, звідси й назва. У древні часи частина хорватів пішла з Карпат до Адріатичного моря. Після того, як Володимир ськорив хорватські володіння на Карпатах, більша частина хорватів не упокорилася із владою Києва, і пішла до родичам на Балкани. Там виникла країна Хорватія.