Володимир Підпалий… Маловідоме ім’я. Навіть в «Історії української літератури» про нього не пишуть… Водночас виявляється, що він талановитий співає. Палітра його доробку багата. У своїх творах порушує такі питання, як драматичні суперечності життя, кохання, тими добра й зла, любові й ненависті, ролі в життя людини малої Батьківщини. У письменницьких колах про нього говорять: співає камерний, негаласливий. Його вірші лаконічні, сповнені таїни й символічності. Інтелігентна людина XX століття, сповнена тугою за гармонією в усьому суперечливому світі, В. Підпалий розглядає життя як Всесвіт, у якому живуть душу й дух. Його чиста душа рідше бувала на землі, ніж на небі. У цьому сенс - він один з не багатьох поетів епохи шістдесятників. Переконаємося в цьому на прикладі вірша «Запросині», написаному в 1967 році.

Вірш розпочинається пейзажною картиною, тому його можна віднести до пейзажної лірики. Небо прохолодне, на ньому багато хмар. Та природу зігріває золотий човен - місяць «від хмари на хмару, на хмару із хмари - і на місці». Золотий колір місяця створює атмосферу тепла, комфортності. Образ місяця під впливом народної творчості (у народних піснях, думах часто зустрічається місяць як символ тепла й добра), поезії Т. Шевченка.

Переповнений любов’ю до батьківської хати, В. Підпалий відкриває читачеві таємницю, якові знає лише «він та ніч». Перед нами - хатина, що знаходиться «там, де три гори зійшлися, де три ріки злилися, де три шляхи зав’язалися». Триєдність надає віршеві казковості, тому й сприймається як казка. А в тій хатині - золоті весла, потрібні золотому човну. Ліричний герой переповнений радістю від того, що він побачив золоті весла й золотий човен. Смороду для нього орієнтир, тому тепер і ніч не страшна. У цій поезії виявився стиль письменника. Три строфи йз шести є своєрідним рефрени, який водночас виконує функції пейзажу. Звуки відсутні, всюди панує тиша. Відчуття самотності зникає, як тільки знайдено «золоті весла». Безнадія також зникає. Щоб там не було, він - ліричний герой - має йти, шукати свій шлях. До подорожі запрошує душу, окрім неї - золоті весла, золотий човен. Зміст таємниці відкривається. Для своєрідного поета найважливіше в житті - зв’язати добро, здоров’я й щастя. І якщо ти зумієш зв’язати цей вузол, значити досяг мети, значити живеш ненавмисне.

Вірш нелегкий для сприйняття, однак справляє приємне враження, відчуття тепла й захищеності.