Він був твердо впевнений, що має повне право на відпочинок, на задоволення, на подорож у всіх відносинах відмінне. И. А. Бунін Іван Олексійович Бунін - письменник складний і суперечливий. Його добутку, при всій їхній цікавості, досить непрості й своєрідні, що змушують читача міркувати над прочитаними сторінками. При гаданій простоті оповідання його сюжети мають багатий підтекст, що відкривається тільки вдумливому й уважному читачеві. Оповідання «Пан із Сан-Франциско» типовий для творчості письменника. При гаданій зовнішній простоті оповідання включає основні авторські особливості: глибокий зміст, сховану іронію, навіть якусь притчевость.
Уже з перших сторінок оповідання Бунін не приховує свого відношення до героя, що потратили своє життя на ілюзію створення благополуччя й в 58 років тільки собрались жити: «Він був упевнений, що має повне право на відпочинок, на задоволення, на подорож у всіх відносинах відмінне… по-перше, він був багатий, а по-друге, тільки що приступився до життя». Із самого початку оповідання письменник нагнітає обстановку, утримуючи читачів внапряжении.
Інстинктивно почуваєш, що оповідання не може просто мирно оповідати про времяпрепровождении богатого амери-кннца. Очікуєш підступу в кожному повороті сюжету, а тим часом пи-гатель досить докладно розповідає про розпланований відпочинок багатої сім’ї. Дуже цікаво, Усі права захищені й охороняються законом © 2001-2005 олсоч. ру що в головних героїв оповідання немає імен. Вони не індивідуальні особистості, здатні залучити чиє-або пнимание, а грошові мішки, які їдуть у Європу, Китай і Японію, кпк багато хто до них, після них теж поїдуть
Здавалося б, життя повинна бути прекрасна й щедра для цих «шукачів задоволень», але обертається зовсім іншою, незапланованою стороною. Грошам непідвласні погода й «до самого Гибралтару довелося плисти те в крижаній імлі, то серед бури з мокрим снігом». Пароплав «Атлантида», на якому подорожує сім’я американців, схожий на комфортабельний готель, життя якого строго розпланована так, щоб робити приємність мандрівникам
Але тим часом по всім відчувається фальш, штучність атмосфери, що підкреслюється автором, що описує найняту пару закоханих, «за якою все із цікавістю стежили і яка не приховувала свого щастя… тільки один командир знав, що ця пара найнята грати в любов…». Пан із Сан-Франциско був досить щедрий у шляху, тому вірив, що це забезпечить йому належний комфорт
Але погода в Італії видалася дощова, і мандрівникам довелося перебиратися на Капрі. По дорозі туди мандрівники страждають від жорстокої хитавиці, настирливих служителів, що прагнуть комфортабельно розмістити багатих гостей. Нарешті-Те вес-труднощі за. Живи й радуйся, насолоджуючись сонцем, але отут умирає від удару пан із Сан-Франциско, і все повторюється вже як фарс, тому що ніякі гроші не рятують американця. Його засовують у ящик з-під чаю, нешанобливо переправляючи з місця ня місце, поки не доставляють назад на «Атлантиду», де поміщають аж унизу трюму
напруга, що нагнітаєтьсяПоступово, вилилося в сарказм автора, що описує закоханих, давно обридлих один одному, комфортабельний пароплав, що перевозить глибоко в трюмі неживе тіло ніколи всесильного багатія. Нарешті розумієш, як все иллюзорно й умовно в атом світі. І треба жити й користуватися його благами щохвилини, не відкладаючи на «краще майбутнє», якого може не бути. І стає зрозумілої метафора, який автор майже завершує оповідання. «Незліченні вогненні очі корабля були за снігом ледь видні Дияволові, що стежив зі скель Гибралтару, з кам’янистих воріт двох мирів, за уходящим у ніч і хуртовину кораблем
Диявол був величезний, як стрімчак, але величезний був і корабель, багатоярусний, многотрубный, створений гординею Нової Людини зі старим серцем». Навряд чи пан із Сан-Франциско поминав Бога, коли заробляв собі стан. І зовсім логічно, що в останню путь його про-иожает Диявол
Збережи - » ВІЧНЕ И «РЕЧОВЕ» В ОПОВІДАННІ ♦ПАН ІЗ САН-ФРАНЦИСКО» . З'явився готовий твір.