Німецький письменник Фрідріх Шиллер (1759-1805) прожив лише 46 років. Його життя було нелегким. Він хворів на сухоти, терпів матеріальну скруту, але працював до останніх днів життя. Народився у м.Марбах 10 листопада 1759р. в сім’ї полкового лікаря, учасника Семилітньої війни. Навчався в латинській школі, а з 14 років - у військовій школі “Академії Карла”, закритому закладі з суворою дисципліною, де майбутній письменник провів 8 років. Під час навчання вивчав медицину, юриспруденцію, а також почав писати літературні твори. Вийшовши з військової школи, довгі роки поневірявся Німеччиною в пошуках роботи. Оселившись у Веймарі, займався активною літературною діяльністю. Познайомився з Гете, який став його близьким другом. Поховані обидва поети в спільній гробниці у Веймарі. На майдані перед Веймарськимтеатром споруджено пам’ятник двом друзям.

У 1797р. між Шиллером і Гете починаються своєрідні поетичні змагання. Листуючись, вони до своїх послань додавали балади. В цей час Шиллером були створені поетичні шедеври, що відзначаються драматичністю дії, виразністю зображуваних картин. Поет використовує античні та середньовічні сюжети. Але їх не можна назвати історичними, вони не містять конкретних історичних фактів чи подій. Це своєрідні притчі, що пропонують приклад поведінки чи дають їй оцінку .(балади “Рукавичка”, “Кубок”, “Івікові журавлі”, “Полікратів перстень”).

Сюжет для балади “Рукавичка” Шиллер знайшов у французькій середньовічній хроніці, де розповідалося про події при дворі французького короля Франціска І (XVI ст). Прототип героя - славетний лицар Делорж, про хоробрість якого складали легенди. Одна з них і стала основою для балади. “Якось, коли ФранціскІ збирався дивитися на борню левів, одна дама впустила свою рукавичку і сказала закоханому в неї лицарю Делоржу: “Якщо хочете справді переконати мене, що так щиро мене кохаєте, як щоденно в цім присягаєтеся, то підніміть рукавичку”. Делорж спустився вниз, взяв рукавичку, що лежала посередині між жахливими звірами, повернувся на трибуну і кинув дамі в обличчя. Відтоді він уже не хотів ніколи її бачити, незважаючи на неодноразові запрошення та натяки з боку колишньої дами серця”.