Що ми називаємо усною народною творчістю? Як її ще називають? Словесно-поетичну творчість народу — казки, прислів’я, думи, пісні, бадани, які поширювались усно, — ми називаємо усною народною творчістю. Вона існувала задовго до виникнення художньої літератури. На відміну від літератури, усна творчість — це творчість не окремих осіб, а багатьох людей, народу. Усну народну творчість часом називають фольклором. Слово фольюгор — англійське, в перекладі українською мовою воно означає «народна мудрість».

Що таке народні думи? Про що розповідається в українських народних думах?

Назвіть улюблених героїв українських народних дум. Оригінальним і популярним видом усної народної творчості в Україні є думи. Народні думи — це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту. У думах найчастіше розповідається про події, пов’язані з героїчною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників. У багатьох думах показано страждання козаків-невільників у турецькій землі, їх утечу в рідний край, прославляються також воїни-козаки — хоробрі захисники вітчизни.

Чимало дум оспівують визвольну війну українського народу в середині XVII століття проти польських панів. У думах знайшла також відображення і боротьба трудящих проти гнобителів-багатіїв, розкривається прагнення трудящих їм щасливого, радісного життя.

Улюблені герої народних дум — це Богдан Хмельницький та його соратники Іван Богун, Максим Кривоніс, Самійло Кішка, Маруся Богуславка, козак Голота.

Яке значення мала усна народна творчість у житті народу в минулому й сьогодні?

Усна народна творчість має велике значення у житті народу як у минулому, так і за наших часів. Адже недарма в одному з українських прислів’їв говориться: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину». Вона полегшує працю, виражає і радісні, і важкі настрої, розважає в горі, веселить під час відпочинку, навчає любити батьківщину, бути їй вірним, відданим. Величезне значення має усна народна творчість також і для розвитку науки, літератури, мистецтва. У спадщину ми дістали величезну кількість пісень, дум, балад, казок, створених багатьма поколіннями наших предків, і зобов’язані берегти усну народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати новими перлинами.

ПЛАН

Порівняльна характеристика козака Голоти і татарина. «Дума про козака Голоту» — одна з найдавніших дум. «Дума про козака Голоту» змальовує часи боротьби українського народу з татарами, прославляє оборонців рідної землі, висловлює заповітне бажання козаків — завжди перемагати ворога.

Характеристика персонажів думи.

1.Простота козака і бундючність татарина.

2.Зовнішність персонажів думи. Одяг Голоти вказує на його бідність. На ньому:

Три семирязі лихії:

Одна недобра, друга негожа,

А третя й на хлів незгожа.

А татарин — багата людина, у нього всього вдосталь. Навіть вирушаючи за козаком, він «…дороге плаття надіває, чоботи обуває, шлик бархатний на свою голову надіває…».)

3.Голота — справедлива людина, а татарин — хижий завойовник. (Козак)

Голота — мужній захисник рідної землі, що вміє постояти за свою честь

і честь свого народу. Він стоїть насторожі, у нього немає лихих намірів:

То гуляє козак Голота, погуляє,

Ні города, ні села не займає.

А татарин — нападник, жадібний хижак, який бажає захопити козака і отримати за нього багато грошей.)

4.Мужність козака і нерозсудливість татарина. Голота — сміливий і відважний козак. Він не боїться татарина, а глузує з нього. Козак — мужній захисник рідної землі, він «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота». Татарин засліплений жадобою збагачення. Він нерозсудливий, «нерозумний» , небагатий», не впіймавши козака, уже почав гроші рахувати.

Уславлення козака Голоти і ненависть до татарина. У творі яскраво виявлено ставлення народу до персонажів. Голота порівнюється з орлом, прославляються подвиги козаків:

Дай же, Боже, щоб козаки пили та гуляли,

Хорошії мислі мали…

І неприятеля під ноги топтали!

Зображуючи татарина, народ висловлює прагнення до перемоги над ворогом, ненависть до загарбників.)

Український фольклор багатий і різноманітний. Він створювався протягом багатьох століть. У фольклорі відображено історію, побут і духовне обличчя українського народу. Народна творчість має в основі розмовну мову, якій прийманні свої особливості, наголоси, інтонації. Думи і балади — яскраві зразки фольклору. Думи — жанр героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці. В них розповідається про видатні історичні події в Україні, про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників. У думах народ створив образи мужніх, благородних і сильних духом героїв, які заради своєї свободи готові йти і їм смерть.

У багатьох випадках думи створювалися після якихось важливих помиї. Виконавці народних дум — це кобзарі та лірники, які ходили містами і селами, співали дум під акомпанемент своїх інструментів. Самі вони називали думи козацькими піснями», «поважними піснями». Навіть деякі українські письменники перекладали їх іншими мовами, вели дослідження текстів. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруські билини. В умовах постійних тривог, викликаних нашестями загарбників, з’являються думи «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Козак Голота».

Але серед українського епосу були думи, які розповідали про родинні стосунки: між батьками і дітьми, братами і сестрами: «Бідна вдова і три сини», В неділю пораненьку…», «Проводи козака». Вони мали неабияку популярність серед слухачів і виконавців.

Балади — ліро-епічні твори з яскравим сюжетом, що мають трагічну або фантастичну розв’язку. Вони були джерелом художньої літератури, із якого черпали мотиви і настрої Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Мотиви були різні: туга за нареченою, вбитий на війні козак, почуття дівчини, і яких насміялися, зле чарівництво та прокльони свекрухи на адресу молодої невістки, зрада і помста. Українські балади-пісні відображають світобачення і уявлення різних поколінь, їх зв’язок з природою. Персонажі балад представлені символами.

Син, якого прокляла матір, стає явором, невістка, яку зненавиділа свекруха, — тополею. Дівчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в інших образах: «в головах ворон кряче, а в ніженьках коник плаче», є образи ясного сокола, сизого голуба, сивої зозулі.

Трапляються у баладах казкові мотиви, дуже поширена гіпербола, що стосуються фізичної сили героїв.

Однією рукою та тисячу татар поклав,

А другою — ще три тисячі.

Дуже популярною баладою серед українців є балада «Ой, не ходи, Грицю», її сюжет обігрувався різними поетами, серед яких була Ліна Костенко, Михайло Старицький.

Скільки б не минуло століть, балади і думи не перестануть цікавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цікаве. Збирачі фольклору і досі мандрують містами й селами, записують цікаві тексти дум, пісень, балад, прислів’їв і приказок.

Дуже радує й те, що за наших часів українська сцена, театр, молоді виконавці звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.

Збережи - » Усна народна творчість . З'явився готовий твір.