У школі він учився добре, на одні п’ятірок, крім французької мови, йому не давалася вимова. Лідія Михайлівна, учителька французького, слухаючи його, безсило морщилася й закривала ока. Але вона, по праву класного керівника, внимательней ставилася до учнів, чим інші вчителі. А коли довідалася, що хлопчик грає на гроші, то викликала його на розмову, думаючи, що гроші він витрачає на цукерки, а насправді він купував молоко для лікування. У неї відразу змінилося до нього відношення, і вона вирішила займатися з ним французьким окремо. Учителька приходила його до себе додому, пригощала вечерею, але хлопчик з гордості не їв, та й соромився дуже. У Лідії Михайлівни до цього хлопця було состраданье, вона хоч небагато хотіла оточити його увагою й турботою, знаючи, що він голодує. Вона стала для нього не тільки вчителькою французького, але й іншому, навіть мамою, і гру в «замеряшки» придумала спеціально, щоб дати можливість хлопчикові мати свої гроші.
Директор школи порахував гру з учнем злочином, спокушанням, так і не розібрався по суті, що сподвигло вчительку на це.
Але жінка, виїхавши до себе на Кубань, не забула хлопчика й надіслала йому на школу посилку із продуктами й навіть із яблуками, які хлопчик ніколи не пробував, а бачив тільки на картинках.
От щирий приклад того, як самовіддано й безкорисливо Лідія Михайлівна робила добро людям. Я думаю, що хлопчик це правильно зрозумів і оцінив, коли став дорослим.
А письменник сподівається, що преподані йому у свій час уроки ляжуть на душу як маленького, так і дорослого читача
Збережи - » Уроки доброти (По оповіданню В. Г. Распутіна “Уроки Французького”) - Твір по добутку В. Г. Распутіна “Уроки французького” . З'явився готовий твір.