Зараз у багатьох країнах, у тому числі в Росії, піднялася нова хвиля поглибленого інтересу до другої світової війни й до періоду післявоєнного років. Книги «другої хвилі» військової теми відзначені, як правило, підвищеним увагою до моральних і філолофсько-моральних питань. Їх відрізняє також більше відверте, безстрашне й більше деталізоване зображення тих важких днів. Тимчасова дистанція як би [...]

У січні 1771 м. Ґете захистив дисертацію, одержав ступінь кандидата прав і повернувся зі Страсбурга у Франкфурт. Тут він закінчував свого «Геца», а потім направився для юридичної практики в невелике містечко Вецлар, де перебував німецький імперський суд. Діяльність цієї старезної установи, як у дзеркалі, відбивала загальний стан «імперії». Ревізія не проводилася отут більше шістдесяти років, [...]

М. А. Светлов (1903-1964). Михайло Аркадійович Светлов – один із представників героїко-романтичної поезії, що зародилася в 1920-і роки. Як і Э. Багрицкий, Н. Тихонов і інші поети, Светлов був учасником громадянської війни. Мрії про всесвітнє щастя, що нібито несе із собою російська революція, сприяли народженню знаменитої светловской “Гренади” (1926). В 1930-і роки був створений [...]

У Петербурзі Лобисевич близько познайомився з Г. По-летикою та з О. Мусіним-Пушкіним, знавцем старожит-ностей, який згодом придбав рукописний збірник, в якому переписано текст «Слова о полку Ігоревім», ним же опублікований.
Ще студентом П. Лобисевич був призначений перекладачем при Академії наук і почав свою літературну діяльність, кілька його перекладів з латинської мови вміщено в журналі О. Сумарокова [...]

В одному з найбільш ранніх списків поеми першої і третьої частини, що дійшли до нас, а саме списку, що належав митрополитові Є. Болховитінову, датованому 1794 року, але переписаному на папері 1796 року, твір мав назву: «Перецыганенная Знеида с русского язика на малороссийский» (І, 324). Аналіз численних списків поеми дає підстави зробити висновки, що всі три [...]

З бесіди з сим єдиним малоросійським поетом, можна здобути багато цікавих подробиць щодо духу й характеру його земляків, яких збагнув він досконало і які, на перевагу над багатьма іншими народами, що населяють Росію, зберегли оригінальність у вдачі, звичаях, у самому наріччі та в усьому, чим тільки можуть різнитися одне покоління від іншого». Відвідавши пансіон для [...]

Збирав він також приказки та прислів’я. Частину збірки Котляревський десь на переломі 20—30-х рр. XIX ст. передав російському фольклористові І. Снєгирьо-ву, який і використав їх у своїй збірці 134. Упорядник зазначив, що він використав приказки, вміщені в «Грам-матике малороссийского наречия» О. Павловського (1818), і далі: «Додаток до них ми одержали від Котляревського, творця малоросійської «Енеїди». [...]