Для Льва Миколайовича Толстого Наташа — ідеальний тип дівчини, жінки, «…взяв Таню, перетовк із Сонею, і вийшла Наташа», — говорив Лев Миколайович про свій образ. Він мав на увазі двох реальних жінок, які стали прототипами головної героїні роману. Мова йде про двох сестер Бере: Тетяну Андріївну й Софію Андріївну. Тетяна була завжди веселою, сміхотливою, прекрасно [...]

Три з половиною години із головою вистачить для того, щоб повільно прочитати трагедію «Гамлет», яка належить перу геніального британського драматурга Вільяма Шекспіра, її визначальні риси — стислість і лаконічність викладу, жодного зайвого слова, з філософії, психології, символів і таємниць, які досі захоплюють уяву безлічі вчених, митців, критиків. І ще — всесвітня слава.

Твір по роману М. Шолохова «Піднята цілина». Коли я думаю про допущені більшовиками помилки  під   час  колективізації, мені завжди пригадується Кіндрат Майданников, герой «Піднятої цілини» Михайла Шолохова. Долю колективізації вирішував середняк. Найбідніше селянство, в основному, підтримувало політику Радянської влади, а в душі середняка відбувалася внутрішня боротьба: прагнення до нового життя боролося з почуттям власності.

Одним із самих значних добутків М. Шолохова є роман «Піднята цілина». Перша книга роману вийшла у 1932 році, друга була закінчена наприкінці 1959 року. Майже 30 років розділяють їх, але обидві книги зв’язані єдністю концепції, єдністю характерів і доль, являють собою цільний художній твір. Шолохова тягне доля донського козацтва, особливі риси його духовного вигляду, його [...]

Представники білого руху показані автором у романі без спрощення характерів. Білі офіцери Половців і Лят’євський, розкуркулений Тимофій Рваний – всі вони непримиренні вороги Радянської влади, люди сильні, мужні, переконані в правоті своєї справи. По цих якостях вони не уступають описаним у романі комуністам – Давидову, Нагульнову і Разметнову, що робить їхнє протистояння по-справжньому драматичним. Деяким [...]

Ще не до кінця розгадана таємниця безсмертя великих створінь людського розуму і серця. Як і раніше зачаровано дивиться світ на посмішку Джоконди, як і раніше вабить за собою загадкова «Незнайомка», як і раніше сперечаються критики про те, чи засуджує Шолохов свого Григорія Мелехова або співчуває йому. Не до кінця ще розгадана таємниця великих створінь, але [...]

Гумору і комічному взагалі в романі М. Шолохова приділяється особлива роль. Безсумнівно дотепний і як людина, і як письменник, автор не жалує комічних рис, описуючи героїв, які йому симпатичні. Смішні сцени роману не тільки розважають читача, роблячи сам процес читання більше цікавим, але і дозволяють глибше проникнути у внутрішній світ його персонажів.