У тисяча вісімсот шістдесят шостому року був опублікований у журналі “Російський вісник” роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. добуток, Що З’явився, далеко не у всім відповідало первісному задуму автора. Починаючи працювати над романом, Достоєвський хотів назвати його “П’януваті” і описати в ньому долю сучасного йому “маленької людини”, образ якого зберігся в підсумку під ім’ям [...]

Пушкін замислювався над тим, що може стати основою подальшого відновлення Росії: революція, освіта, сильна державна влада? Не все вдавалося вирішити поетові; багато чого було неясним. Але незмінно загальний напрямок його думки - майбутнє на стороні народу, прогресу, демократії.

Базарів надзвичайно самолюбний, але самолюбство його непомітно саме внаслідок своєї громадности. Батьки й діти… Перші завжди патріархальні й респектабельні, другі - розв’язні й природні. Їх не стискують придумані старшими правила поведінки. А за порушення цих ідіотських пристойностей, цих ідолів цивілізації, усяке суспільство карає страшною карою - презирством. І невтямки батькам, що діти їх, настільки затяті [...]

Старий називає Бабусю Семірамідою, вона ж обходиться ласкательными словами «душенька», «лапочка», «дитинка». Чекаючи гостей старі розмовляють: от раніше завжди було світле, а тепер навкруги темень непроглядна, і було колись таке місто Париж, але чотири тисячі років тому потьмянів - тільки пісенька від нього й залишилася. Бабуся захоплюється талантами Старого: жаль, честолюбства йому не вистачило, але [...]

Чернишевський був самим теперішнім революціонером, борцем за щастя народу. Він вірив у революційний переворот, після якого тільки, на його думку, могла змінитися життя народу до кращого. І саме цією вірою в революцію й у світле майбутнє народу перейнятий його добуток - роман “Що робити?”, що був написаний їм у в’язниці. У романі Чернишевський показав руйнування [...]

Марне кликати лікаря до хворим неисцельно. Д. Фонвізін. Недоук Фонвізін жив у часи жорстокого гноблення народних мас, в епоху розквіту кріпосництва й привілейованого положення дворян, у століття самодержавної сваволі російської монархії. Великий драматург був представником передових кіл дворянського суспільства й сміло критикував пороки часу у своїх добутках. У цьому плані вершиною творчості Фонвізіна стала його [...]

Я - як людина, що позіхає на балі, що не їде спати тільки тому, що ще немає його карети. Але карета готова… М. Ю. Лермонтов Михайло Юрійович Лермонтов у романі «Герой нашого часу» створює портрет типового представника 40-х років XIX століття. Печорин, по визнанню автора, «портрет, складений з пороків усього нашого покоління, у повному їхньому [...]