«Щастя – це бути із природою, бачити її, говорити з нею» – так писав більше ста років тому Лев Миколайович Толстой. От тільки природа в часи Толстого й навіть набагато пізніше,
Коли дітьми були наші бабусі й дідусі, оточувала людей зовсім інша, чим та, серед якої ми живемо зараз. Ріки тоді спокійно несли в моря й [...]

Творчість відомого американського поета Карла Сендберга джерелами своїми сходить до фольклору, особливо в його казковій книзі для дітей про дивну «Країну Рутабага». Ця книга, на жаль, ще не видана російською мовою. Переклад її надзвичайно важкий, оскільки вся емоційна сила й виразність цієї казки – у грі словом, у віртуозних словоизменениях, словоизобретении й слововживанні, що зовсім [...]

Туляки, люди розумні й знаючі в металевій справі, відомі також як перші знавці в релігії. Їх славою щодо цього повна й рідна земля, і навіть святий Афон: вони не тільки майстри співати з вавилонами, але вони знають, як пишеться картина "вечірній дзенькіт", а якщо хто з них присвятить себе більшому служінню й піде в чернецтво, [...]

Дихають легені свіжістю чистою земний,
Ллється ласкаве світло із блакитної висоти.
Бачу – начебто вперше, як переді мною
Всіх квітів і відтінків розкрилися квіти.
У трьох кроках від мене колобродить вода,
Я дивлюся на неї -здивований, уражений,
Начебто в житті не бачив води ніколи,
Не ловив струмочка мелодійний дзенькіт.

Платов з Тули виїхав, а зброярі три чоловіки, самі митецькі з них, однією косою лівша, на щоці пляма рідне, а на скронях волосиная при ученье видерті, попрощалися з товаришами й зі своїми, домашніми так, нічого нікому не кажучи, взяли сумочки, поклали туди що потрібно їстівного й зникли з міста

У людині, як у краплі води, відбивається все суспільство: кращі якості і його пороки. Сьогодні люди вперше одержали можливість не просто висловитися, але й виговоритися. Виплеснути все, що нагромадилося на душі. І всім стало видно, скільки раптом з’являється бруду. Не цілюще джерело забило, а гнійник прорвався

Платов взяв сталеву блоху, і як поїхав через Тулу на Дон, показав її тульським зброярам і слова государеві їм передав, а потім запитує:
- Як нам тепер бути, православні?
Зброярі відповідають:
- Ми, панотець, милостиве слово государеве почуваємо й ніколи його забути не можемо за те, що він на своїх людей сподівається, а як нам у теперішньому випадку [...]