Ми тепер ідемо потроху
У ту країну, де тиша й благодать
Може бути, і незабаром мені в дорогу
Тлінні пожитки збирати
Милі березові хащі!
Ти, земля! І ви, рівнин піски!
Перед цим сонмом що йде
Я не маю сил сховати своєї туги

Дрібнолісся. Степ і далися
Світло місяця в усі кінці
От знову раптом заридали
Розливні бубенци.
Неприваблива дорога,
Так улюблена навік,
По який їздив багато
Усякий росіянин людина
ех ви, сани! Що за сани!

Наприкінці квітня 1917 р., після трьох із зайвим років відсутності в рідних місцях, їде на батьківщину, дезертирувавши із фронту й купивши “липовий” білий квиток, оскільки зрозумів, що воює “за чийсь чужий інтерес” (називає себе “першим у країні дезертиром”). По дорозі зі станції слухає оповідання візника про життя селян і конфліктах між жителями богатого села Радиво [...]

Із мною от що відбувається:
до мене мій старий друг не ходить,
а ходять у дрібній суєті
різноманітні не ті
И він
не з тими ходить десь
і теж розуміє це,
і наш розбрат непояснений,
і обоє мучимося ми сним.

ПРО, весілля в дні військові!
Оманний затишок,
слова невідверті
про те, що не вб’ють…
Дорогою зимової, снежною,
крізь вітер, що б’є зло,
лечу на весілля спішну
у сусіднє сіло
Походочкой розслабленої,

Коли Костянтин Олександрович Сакс оголосив дружині, що повинен їхати тижня на три в провінцію, Полинька розплакалася й стала просити чоловіка відмовитися від поїздки. Їй смутно, її мучать дурні передчуття
Але Сакс не просто чиновник по особливих дорученнях, а людина обов’язку й честі. Справа казнокрада Писаренко він повинен довести до кінця. Мова йде про сотню тисяч казенних [...]

Один раз ми всім класом пішли в цирк. Я дуже радувався, коли йшов туди, тому що мені вже незабаром вісім років, а я був у цирку тільки один раз, і те дуже давно. Головне, Аленке всього тільки шість років, а от вона вже встигла побувати в цирку цілих три рази. Це дуже кривдно. І от [...]