Я ламаю шаруваті скелі
У годину відливу на мулистому дні,
И тягає осел мій втомлений
Їхні шматки на волохатій спині
Донесемо до залізниці,
Складемо в купу, - і до моря знову
Нас ведуть волосаті ноги,

Вуличний кабачок, вульгарний і дешевий, але із претензією на романтику: по шпалерам пливуть величезні однакові кораблі… Легкий наліт нереальності: хазяїн і половою схожі один на одного, як близнюки, один з відвідувачів - «вилитий Верлен», іншої - «вилитий Гауптман». П’яні компанії, гучноголосий шум. Окремі репліки, уривчасті діалоги складаються в разбитную музику трактирної вульгарності, що затягує, як [...]

В осінній непогожий день по розбитій брудній дорозі до довгої хати, в одній половині якої була поштова станція, а в іншій чиста світлиця, де можна було відпочити, поїсти й навіть переночувати, під’їхав обкиданий брудом тарантас із напівпіднятим верхом. На козлах тарантаса сидів міцний серйозний мужик у туго підперезаному сіряку, а в тарантасі - «стрункий старий-військовий [...]

У центрі добутку, крім того, - доля Наталі, двірської, котра жила в Хрущевых як рідна, будучи молочною сестрою батька. Оповідач багаторазово повторює думку про близькість суходольских панів своїй двірні. Сам він уперше попадає в садибу тільки в отроцтві, відзначає особливе зачарування розореного Суходолу. Історію роду, як і історію самої садиби розповідає Наталя. Дід, Петро Кирилович, [...]

В 1918-1920 роки Бунін записував у формі щоденникових заміток свої безпосередні спостереження й враження від подій у Росії того часу. От кілька фрагментів:
Москва, 1918г.
1 січня (старого стилю). Скінчився цей проклятий рік. Але що далі? Може, щось ще більш жахливе. Навіть напевно так…

Катя - кохана Мити («миле, гарненьке личко, невелика фігурка, свіжість, молодість, де жіночність ще мішалася з дитячістю»). Звичайний для Буніна жіночий образ: з дитячою довірливістю сусідять ознаки якоїсь таємної порочної досвідченості (порівн. Олю Мещерскую з оповідання «Легкий подих»). К. учиться в приватній театральній школі, ходить у студію Художнього театру, живе з мамою, «завжди курящої, завжди [...]

Автор подорожує по низов’ях Дніпра на невеликому пароходике «Олег». У першому класі їде якась дівиця (знайома капітана), у другому - трохи євреїв і бедный актор, що, втім, негайно починає робити дівиці знаки уваги. Нижня палуба переповнена хохлушками, які по вечорах ведуть щиросердечні розмови й співають протяжливі пісні. Серед них виявляється й рябий сліпий - лірник [...]