Його називали українським Леонардо да Вінчі. Його фільми справедливо ставили в один ряд з найкращими шедеврами світового кіномистецтва. Письменник, художник, кінорежисер, актор - таким пам’ятає Україна свого знаменитого сина Олександра Петровича Довженко. А яким був художник як людина?

Олександр Петрович завжди й усюди прагнув до перетворення миру за законами краси. Якщо ви проїжджали повз Київську кіностудію, названої на честь його імені, то звернули увагу на чудовий сад. Сад, посаджений гарною людиною. Згадують, що А. П. Довженко був завжди переповнений ідеями. Основне його прагнення - усе вдосконалювати, поліпшувати. Забудова Хрещатика, нові гідростанції на Дніпрі, міжпланетні подорожі, народна медицина - про все це він клопотав. Якось, проїжджаючи шлюзи Дніпровської гідроелектростанції, захоплено сказав: «Отут би на стінах шлюзу викарбувати десять, немає - двадцять тисяч імен будівельників Дніпрогесу. Представляєте, з яким почуттям читали б ці прізвища через тисячу років!»