Лінгвістична поетика - галузь філологічних знань, що вивчає елементи художньої форми і змісту в активній взаємодій взаємозумовленості. Це наука про творчу словесну діяльність людини, результатом якої і є художній текст. Кожен художній текст -динамічна конструкція, яка породжується творчою уявою талановитої особистості (автора) і співтворчістю кваліфікованого читача. Інакше кажучи, художній текст, яку змістовому виявленні, так і у формальному, за О. Потебнею, „продуктом живої людськоїдуховності, словесним естетичним цілим зі своїми законами організації”. Абсолютна істина сучасної лінгвопоетики - всі елементи художнього тексту насичені образним смислом, вони естетично вмотивовані та функціонально співвіднесені.

Повість „Невский проспект” з композиційно-поетичної точки зору можна розділити на три частини, інакше - на три субтексти. які чітко вмотивовані авторською ідеєю та їхнім художнім утіленням. Перший субтекст, у вигляді обрамлення, створює частину твору, пов’язану з актуалізацією символічного образу Невського проспекту. Другий і третій субтексти - текстуально автономні структури,„текст у тексті”.

Крім реальних текстів (субтекстів), у структурі повісті можна ще вичленити і окремий текст-код, якийдослід-ник В.Топоров називає „петербурзьким текстом”. На його думку, подібні тексти-коди наявні у творах М. Гоголя, Ф. Достоєвського. О. Блока, А. Бєлого, присвячених Петербургу, і їх ніяк не можна змішувати з простими описами міста на Неві.

Про існування особливого „петербурзького тексту”, тексту-коду в творчості Гоголя, писав і В.Набоков в статті „Николай Гоголь”: „Что восхищало его в Петербурге? Многочисленные вывески. А еще что? То, что прохожие сами с собой разговаривают или непременно жестику-лируют на ходу… символический образ „столицм” в про-тивовес ..провинциальним городам”…

Символізм Гоголя мав фізіологічний відтінок,’у даному разі” зоровий. Бурмотіння перехожих також було символом - слуховим, яким він хотів передати самотність бідняка в щасливому натовпі. Гоголь, Гоголь, і ніхто інший, розмовляв сам із собою на ходу, але до цього монологу на різні голоси приєднувалися привиди його уяви. Пропущений через сприйняття письменника, Петербург набував тієї дивовижності, яку він втратив тоді, коли перестав бути столицею імперії.

Головне місто Росії було збудоване геніальним деспотом на болоті та кістках рабів, що гнили у цьому болоті: саме тут і є корінь його химерності, і його споконвічна вада, Нева, яка затоплює місто, - це вже щось на кшталт міфологічної кари (як описував Пушкін); болотні духи постійно намагаються повернути те, що належить їм: видіння їхнього двобою з мідним царем призвело до божевілля першого з „маленьких людей” російської літератури, героя „Мідного вершника”, Пушкін відчував якусь ваду в Петербурзі: примітив блідо-рожевий відсвіт його неба і таємничу міць мідного царя, який здибив свого коня на мерзлякуватому тлі порожніх проспектів і майданів. Але химерність цього міста по-справжньому була зрозумілою і переданою тоді, коли Невським проспектом пройшлатакалюдина, як Гоголь.

Символічний внутрішній монолог Гоголя - це і є „петербурзький текст”, або текст-код, який подає незвичайну міфологічну, символіко-метафоричну інтерпретацію образів Петербурга і Невського проспекту у всіх реальних текстах „петербурзького циклу”.

Цей символічний внутрішній монолог автора набуває зовнішніх ознак, стає семантико-структурною реальністю у першому субтексті.

У змістовому плані перший субтекст - це своєрідна фантасмагорія, а у формальному - ця художня структура має всі ознаки розгорнутого авторського монологу-опи-су. Показовий у композиції цього субтексту його поділ на пролог та епілог, в яких активно виражається оціночна позиція розповідача.

У заключній частині особливо відчувається негативна оцінка автора-розповідача до об’єкта опису - Невського проспекту: „О, не верьте атому Невскому проспекту!…Все обман, все мечта, все не то, чем кажется… все дышит обманом. Онлжетвовсякоевремя, зтот Невский проспект…”

Авторська оціночна позиція прямо виражена через активне використання слова „обман”, функціональне значення підкреслюється використанням його як компонента лексичного повтору Синонімом „обмана” у контексті структури є і лексема „мечта”: „все обман, все мечта, всенето, чем кажется”. Гоголь активно використовує і предикативні метафори „дышитобманом (все), лжет(он)”, які посилюють негативну оцінку Невсько-го проспекту і його завсідників

Авторське негативне тлумачення символічного образу „Невський проспект” зумовлено і використанням міфологеми з негативною семантикою: “… сам демон зажигает лампы для того только, чтобы показать все не в настоящем виде”.

Весь опис Невського проспекту можна розділити на-п’ять фрагментів.

Перший фрагмент авторської панорами-фантасмагорії пов’язаний з художнім описом „всеобщей коммуникации Петербурга”, належить до того часу, коли Невський проспект „пуст”, хоча і „наполнен старухами в изодранных платьяхи салопах”, водночас він „пахнет толькочто вы-печенными хлебами”. Цей час - ранній ранок, який переходить в полудень (до дванадцяти годин) - в авторському коментарі визначається так: „Можно сказать решительно, что в зто время, то єсть до двенадцати ча-сов, Невский проспект не составляет ни для кого цели, он служиттолько средством; он постоянно наполняется липами, имеющими свои заботы, свои досады, но вовсе не думающими о нем”.

Ця цитата з авторського монологічного слова наповнена достатньою оціночною інформацією. Дещо знижена характеристика Невського проспекту і його завсідників у першому фрагменті виражається концентрацією у тексті таких негативно мотивованих авторських словеснообраз-них деталей:

1)„старухи в изодранных платьях и салопах, совершающие свои наезды на церкви и на сострадательных прохожих”, „плот-ные содержатели магазинов”, „сонный Ганимед”, „сонний чиновник’1, „русский мужик” тощо - в цих словосполученнях-характеристикахексплікується словесний смисл „люди, вовсе не думающие о нем”;

2)„пахнет”, „пуст”, „наполнен”, „вылезает”, „швыряет”, „пле-тется”, „проплетется”, „наполняется”, „размахивает”, „висунулись” - ці предикативні слова-характеристики відзначені як словесні кліше зниженого побутового рівня;

3)„хлеба”, „платья”, „салопы”, „рубашки”, „кофий”, „шоколад”, „метла”, „галстук”, „пироги”, „обьедки”, „известь”, „портфель”, „гривна”, „гроши”, „халаты”, „шторы”, „шляпа”, „картуз”, „воротнички” - іменниковий ряд побутових назв також активно демонструє знижено-іронічний авторський смисл.

Другий фрагмент загальної панорами -фантасмагорії актуалізується через образ “педагогічного” Невського проспекту. Гоголь активно використовує:

1)субстантивні словосполучення: „гувернери всех наций”, „питомцы в батистових воротничках”, „английские Джонсы”, „французские Коки”, „гувернантки, бледные миссы и розовне славянки”, “легенькие, вертлявне девчонки” - у яких пряма характеристика часто домінує над непрямою;

2)дієслівні словосполучення-характеристики: „делают на-беги”, „идут под руку”, „изьясняют им”, „идут величаво”.

У цих естетичних експлікаціях переважає авторська іронія. У сукупності всі засоби текстового означення “педагогічного” Невського проспекту породжують англо-фран-цузько-російський калейдоскоп облич та характерів.

Третій фрагмент відображає, в авторській хронології, життя Невського проспекту з чотирнадцятої до шістнадцятої години. Словесно-образною домінантою цієї частини субтексту є відкрита оціночна авторська номінація „плавная виставка лучших произведений человека”. Саме у третій замальовці Невського проспекту найбільш відчутна авторська іронія,знаменитий гоголівський сміх „крізь сльози”: „порядочннелюди” говорять про „ погоду”, „прыщик”, „ здоровьелошадей”, демонструють „бакенбарди”, „уси”, „шляпки”, „платья”, „платки”, „талии”, „рукава”, „улыб-ки”, „перетни”, „галстуки”. Засобами прямої іронічної авторської оцінки є офіційні назви посадовців, ад’єктивні слова-характеристики: „голодныетитулярные, надворные и прочие советники”, „молодые коллежекие регистраторн”, “старые коллежекие секретари”. На рівні узагальненої іронічної характеристики дій і стану чиновників у третьому фрагменті життя Невського проспекту автор використовує метафоричний і антонімічний контексти. Метафоричну інформацію знаходимо в описовій конструкції „На Не-вском проспекте вдруг настает весна, он покрываетея весь чиновниками в зелених вицмундирах”, де актуалізується колір як опорний компонент. Антонімічна інформація виражається через якісну характеристику дій молодих і старих чиновників - „ молодне еще спешат воспользоваться временем и пройтись по Невскому проспекту с осанкою”, а „старые - идут скоро, потупивши голову”.

Pages: 1 2

Збережи - » Учителю - про матеріалі повісті Миколи Гоголя «Невський проспект» . З'явився готовий твір.