Душу людини може проситьбу-ри, боротьби, а не спокою й достатку. В. Г. Бєлінський На початку XX століття Л. Н. Толстого називали «учителем у житті й у мистецтві». У наступні десятиліття й до наших днів спадщина геніального письменника продовжує вражати й життєвими, і творчими відкриттями. Читач будь-якого віку знайде тут відповідь на свої питання

Твору Толстого читають, пам’ятають і люблять люди всього миру. Вони близькі твір з оллсоч © 2005 і зрозумілі всім, тому що в них ставляться вічні проблеми життя, які хвилюють всіх людей і які вони самі переживали неодноразово. Це насамперед проблема моральної чистоти людей, їхньої душі. Персонажі Л. Н. Толстого завжди залишають найглибше враження, незгладимий слід у душі людини, що прочитали той або інший добуток письменника

Чим же так залучають до себе герої добутків Л. Н. Толстого? Якщо відповісти коротко, то можна сказати так: вони залучають нас своєю неповторністю, своїм яскравим індивідуальним характером, своєрідністю. Його герої, як живі люди, змушують нас думати, мріяти, переживати, почувати так само, як і вони. Поневоле представляються: діючі особи добутків існують, продовжуючи свій шлях десь поруч, їх можна реально побачити, звернутися до них снаболевшим.

Іноді навіть думаєш, що потрапив в інший вимір, у те життя, який живуть герої, у те середовище суспільства, що описує Л. Н. Толстой. Образи, створені Толстим, відрізняються від всіх інших літературних героїв. Їх можна довідатися з тисячі інших, тому що таких живих, реальних персонажів не було ще в жодного автора

У романі Толстого «Війна й мир», наприклад, що дуже багато діють осіб, і всі вони по-своєму індивідуальні й різноманітні. Але однаково відчувається поділ персонажів на дві більші групи. В одній з них - люди глухі до велінь совісті, кличу серця, свою щиросердечну порожнечу ховають за благозвучними, лицемірними мовленнями. До такої групи можна віднести Курагиных, Друбецких, відвідувачів салону Ганни Шерер.

Толстой непримиренний до них: авторськими іронічними коментарями супроводжує він майже кожне їхнє слово й рух. Інша група - це члени старих дворянських сімей, що зберегли певні традиції, що мають багату духовну спадщину. Письменник випробовує до них відверту симпатію, хоча не замовчує пануючих тут станових забобонів. Андрій і Марья Болконские, Наташа Ростова, Пьер Безухов - улюблені герої Товстого

Саме вони виражають його роздуми й переживання. Автор змушує своїх героїв бути гранично щирими, добрими, шляхетними. Найблагороднішим, по-моєму, у романі є Андрій Болконский. Його шляхетність стосовно нелюбимої дружини, до Наташе, що його забула, до своїх ворогів - це те, що властивийо тільки сьогоденням, духовно сильним чоловікам! Андрій Болконский - натура багата, цільна

Але він ніяк не може затвердитися в житті, знайти своє місце в ній. Світське суспільство його не влаштовує, воно противно йому. Для душі Болконского потрібно щось більше високе, ніж світські розваги. Його душу постійно щось шукає. Одна думка мучить його, думка про те, що він помилився в собі й що всі, його навколишнє, фальшиво, несправжнє

И він вирішує шукати істину на війні. Воістину важка душа, неспокійна. Про нього можна сказати рядками Лермонтова: «…А він, заколотний, просить бури, начебто в бурах є спокій…» І на війні Андрій Болконский не знаходить відповіді на внього, що мучив питання

Так, напевно, і не знайде. Його душа створена не для особистих переживань, адже не випадково саме на війні Андрій Болконский відкрив для себе вищий народний розум і волю. Особисті втрати й болю змістилися в глибину душі, забулися, а залишилося щось більше високе, патріотичне. Можливо, це сильна, переконана любов до Росії. Довгий шлях шукань, глибокі щиросердечні страждання, випробування, що випали на його частку, нарешті-те приводять Андрія Болконского до відповіді на моральні питання

Після довгого мучення й роздумів він знайшов свою позицію в житті, знайшов себе. Так не це чи нагорода шукаючій душі? Такий щирої, доброї, непідробленої, як в Андрія Болконского. Ще одна шукаюча душа в романі - це Наташа Ростова. Сама улюблена героїня Л. Н. Толстого, Наташа, як і Андрій, теж шукає сенс життя, зміст свого життя

Але їй набагато простіше, адже вона жінка, і її душу жадає прекрасного, доброго, ніжного. Кожна жінка знаходить своє щастя в любові. Саме любов робить жінку по-справжньому щасливої й дає їй усе: внутрішній спокій, сімейне благополуччя

Характер Наташи нерідко тлумачиться як самий гармонічний у романі, що споконвічно визначився. І внутрішня гармонія героїні не підлягає сумніву. Наташа завжди викликає замилування, настільки щирі, чарівні, виразні рухи її душі, талановита у всім її натура. Героїня проходить нелегкий жіночий шлях. Її душа, духовне буття теж перетерплюють серйозні зміни: «Навчи мене, що мені зробити, як виправитися назавжди, назавжди, як мені бути з моїм життям…

» Така ж заколотна душа, така ж непостійна, як і в Болконского. Наташа шукала сенс життя в самому житті, а знайшла в повнім, щасливому самозабутті в ім’я кращого, уперше близької людини, тобто в любові. Наташу любили й Болконский, і Безухов

Обоє почували в ній рідке серед людей тяжіння до очищення душі. Я хочу сказати ще кілька слів про героїн роману «Ганна Каренина». Ганна Каренина - жінка у високому розумінні цього слова. Сильна по натурі, її душа теж металася в пошуках сенсу життя. Якщо Наташа щаслива в любові, то Ганна Каренина у своїй любові нещасна

Любов не приносить їй спокою й щиросердечного задоволення. Її душу так і залишилася шукаючої, заколотної, що не знайшла заспокоєння. Добровільно піти з життя - це під силу тільки сильним, вольовим натурам, у яких і «душу, і думки, і почуття однаково прекрасні». У портретах толстовських героїв все динамично, рухливо. У Толстого, немов у дзеркалі, відбивається «живаючи правда людської фізіономії», «різкими рисами виведено назовні все, що таїться усередині людини й що, може бути, становить таємницю для самої цієї людини».

Не випадково Л. Н. Толстой так докладно дає опис зовнішності героїв: особа, погляд, посмішку. У цьому виражається душа людини. Користуючись самими незвичайними, різноманітними епітетами, Л. Н. Толстой передає ледь уловимі емоційні стани душі людини. Кожний образ у нього глибокий, різноманітний, ярок, зрозумілий і в той же час неповторний

Воістину прав був Н. Н. Страхів, коли сказав: «У його романах душу людська зображується з реальністю, ще небувалої в нашій літературі». Познайомившись із «Війною й миром», Флобер викликнув: «Це Шекспір, це Шекспір!»