Після записок Марко Поло починається епоха великих географічних відкриттів. Пізніше ця епоха принесла європейцям успіх у їхніх багатовікових пошуках морського шляху в Східну Азію. Першою виклик прийняла маленька Португалія. Саме там знайшлася людина, яка багаторічною наполегливою працею змогла відкрити для Португалії шлях на Схід. Цією людиною був Генріх, принц Енріке (4.03.1394-13.11.1460). В історії географічних відкриттів він залишився відомий як Генріх Мореплавець. Цікаво, що сам Генріх у жодній подорожі участі не бравий. Заті він був так захоплений ними й так любив море, що зібрав при своєму дворі кращих учених години - астрономів і картографів. Смороду займалися розробкою теоретичних питань навігації, у яких принц Енріке бравий як особисту доля, так і фінансову.

Алі потрібні були й ті, хто втілював би на практиці ідеї мореплавання. Генріх Мореплавець знайшов і залучивши до справи сміливих і досвідчених капітанів, моряків і механіків. Вивчивши всі доступні на тої годину документи, у тому числі й роботи арабських авторів, він узявся до реалізації своїх планів. Великі кошти виділяв принц Енріке зі своєї скарбниці на будівництво надійних суден - каравел - і ставши посилати капітанів вусі далі й далі на південь уздовж берегів Західної Африки. Кожен такий похід приносив нові відомості про відкриті землі. Виконувалися доробки суден, вносилися корективи в навігаційне устаткування кораблів. І від нарешті перед ними відкрився морський шлях на Схід - в Індію. За своєю значимістю, як вважають сучасні вчені, цю справу можна порівняти лише з підкоренням космічного простору

Незабаром прийшов і перший успіх: заново були відкриті Азор-Ські острови, які колися в давнину першими відвідали фінікійці. Дослідження самого ж африканського узбережжя йшло дуже повільними темпами. Капітани намагалися якнайшвидше повернутися назад. Невідомість породжувала почуття страху. Серед першовідкривачів ще жили уявлення про ті, що в тропіках водяться велетенські морські чудовиська. За легендами й переказами моряків, смороду могли змусити море закипіти, статі в’язким або створити вир і затягти корабель до морської безодні. І через чверть століття, коли вже не було принца Енріке й коли в Лісабоні в брата Бартоломео оселився нікому не відомий матрос Христофор Колумб, старі капітани Генріха Мореплавця розповідали про вогненні потоки, що виливаються в море з Колісниці Богів, про волохатих людей-горил, про землю Брандана, про острів Антилія, про таємничі землі в Атлантичному океані. Сьогодні мі називаємо їхні розповіді міфічними. Алі тоді в них беззастережно вірили й досвідчені капітани, і молоді матроси.

Минули десятиліття, перш ніж португальці дісталися до Камеруну, а карфагенському мореплавцю Ганнону в 450 р. до Різдва Христового - за 2 000 років до цього - знадобилося лише кілька літніх місяців, щоб здійснити таку подорож. І все-таки таки прагнення португальців було настільки велике, що його не могла зупинити навіть смерть Генріха Мореплавця. В 1487 році Бартоломеу Діаш обігнув Мис Доброї Надії - південний край Африки. Перед ним лежав шлях до Індії.

Однак перша флотилія запозбавила гавань Лісабону тільки в 1497 р. Вона вирушила по шляху, прокладеному Діашем десятиліттям раніше. Починала епоха не тільки великих пізнань і відкриттів, а й великих завоювань і кровопролить. Не сукай європейську цивілізацію на відкриті землі й насаджуючи її силоміць, мандрівники свідомо чи мимоволі прокладали шлях до виникнення й розширення рабства

Отже, флотилія вийшла в плавання. Очолював її молодий дворянин Васко да Гамору. До кінця того ж долі його кораблі пройшли повз найдальшу крапку, відому на тої годину, і взяли курс на північ уздовж берегів Східної Африки. У Мозамбіку португальці одержали перші уявлення про масштаби тутешньої торгівлі: смороду побачили судна, до бортів навантажені золотом, сріблом, прянощами, перлинами та рубінами. Араби були дуже незадоволені появою християн-європейців у цих водах і намагалися атакувати їхні кораблі. І все-таки таки Васко да Гамору зумів найняти лоцмана для плавання через океан до берегів Індії. Уже в травні його судна ввійшли до індійського порту Калькутта

І отут зустріч виявилася більш ніж холодною. Це відбувалося головним чином тому, що в такому багатому місті нікого не приваблювали дешеві товари, привезені португальцями. Зрештою їм все-таки пощастило виміняти трохи прянощів і отримати аркуша до короля Португалії від раджі Калікута. Майже рік пішов на зворотний шлях. На батьківщині Васко да Гамору чекала дійсно тріумфальна зустріч. Адже збулася давня мрія принца Енріке - було відкрито морський шлях до Індії.

Другий похід Васко да Гами в Індію почався в 1502 р. Саме цей похід ставши першим у низці тієї безславної історії європейського мореплавання, про якові мі згадали вище. Під година плавання Васко да Гамору нещадно застосовував зброю й не зупинявся перед жорстоким насильством зазаради досягнення мети. Щоб помститися мусульманам за їхній попередній напад, він спалив кораблі з жінками й дітьми, які поверталися додому після паломництва до Мекки. Таким чином діяли і його послідовники. Смороду за допомогою зброї й залякування стрімко захоплювали стратегічно важливі пункти прокладеного морського шляху, прибираючи до рук усю торгівлю зі Сходом

На цей година вусі небезпечнішим конкурентом на просторах Світового океану в Португалії ставала Іспанія. Вона теж шукала найкоротший шлях до Індії, алі в західному напрямку. Наближався година відкриття Нового Світу, що, по суті, було тоді просто продовженням пошуку найкоротшого шляху на Схід.

У пошуках шляху в Індію через Атлантичний океан іспанська експедиція Христофора Колумба в 1492 р. досягла Багамських, Великих і Малих Антильських островів, започаткувавши відкриття Америки

Вулкан - це гора, утворена лавою, що піднялась з-під земної поверхні. Коли вулкан починає діяти, лава й попіл наростають, утворюючи конус. Одні вулкани під година виверження викидають хмари попелу й газів. Інші вивергають потоки розпеченої до червоного лави, що течуть униз по схилах. Розплавлені глибоко під корою Землі гірські породи називають магмою. Магма пробивається нагору по тріщинах у земній корі й виливається назовні у вигляді лави. Під година виверження вулкан разом з лавою часто викидає шматки битого каменю й попелу. Великі купки лави називаються вулканічними бомбами. Охолоджуючись, лава й попіл утворюють шари твердої породи. Коли магма підіймається, з розплавленої маси виділяються гази. Смороду можуть зібратися біля поверхні й викликати величезний вибух.

Вулкани утворюються на суші або на дні океану. Деякі підводні вулкани настільки виростають, що піднімаються над поверхнею моря й стають островами. Коли лава виливається назовні, а потім, охолоджуючись, перетворюється на тверду, щільну породу, можуть формуватися гори. Приклади таких вулканічних гір - Фудзі (чи Фудзіяма) у Японії й Везувій Віталії.

Зрештою вулкани вмирають. Вулкан, який тривалий година не діяв, називають дрімаючим, хоча небезпека раптового виверження завжди існує. Коли люди вважають, що вулкан остаточно вмер, його називають погаслим. Поступово вулкан руйнується. Більш м’які породи розпадаються першими, і в деяких місцях єдине, що залишається від вулкана - це щось на зразок твердої пробки, яка заповнювала його жерло

Вулкани - грізні сусіди для розташованих поблизу поселень. Смороду можуть завдати величезного лиха

Перша така страшна подія, відомості про якові дійшли до нас, - це зазагибель трьох міст в 79 р. н.е. Вулкан Везувій після спокою, що тривав кілька століть, раптом оживши й затока гряззю Геркуланум, лавою - Стабію, а місто Помпеї засипав попелом і дрібним камінням, що не тільки вкрили майдани, вулиці й будинки, а й утворили над ними куля завтовшки 7-8 м.

Це виверження чудово описавши Пліній Молодший в аркушах до історика Тацита. Він розповів про зазагибель свого дядько Плінія Старшого, котрий, щоб вивчити це грандіозне явище природи, вирушив до Везувію. Там йому довелося не тільки займатися наукою, алі й рятувати людей. Пліній Старший задихнувся в отруйних газах

Перелічимо кілька катастрофічних вивержень. Під година виверження Етни (в 1669 р.) на острові Сицилія була залита південно-східна частина міста Костанія, знищено близько 50 невеликих містечок та близько 300 селищ. Загинуло багато людей

Pages: 1 2