Драматична спадщина І. Карпенка-Карого — це вісімнадцять оригінальних п’єс. За жанрами це соціально-побутові, соціально-психологічні та історичні драми і соціально-сатиричні комедії. Заслуга драматурга в тому, що він із великою викривальною силою показує типові явища розвитку капіталізму в Україні, висміює негативне в житті народу, звертається до історичної тематики, засуджуючи поведінку зрадника, закликає до єдності народу, до єдності ватажка і мас. Трагедію ватажка і народних мас відтворено в історичній драмі «Сава Чалий». Головний герой — людина високих моральних якостей, він прагнув віл стоювати інтереси закріпаченого народу, заплутався в тенетах, уміло розставлених шляхтичем Шмигалевським, став зрадником гайдамацького руху.

Тема знедоленої селянської дівчини, що залишилась у світі сиротою, збезчещеної багатієм, дістає відображення у драмі «Наймичка» (1885). Трагедія людських доль показана у соціально-психологічній драмі «Безталанна» (1886). Головна героїня драми Софія, не зазнавши щастя в заміжжі, стали жертвою жорстокості з боку свекрухи.

Соціальне зло, що розросталося в пореформеному селі, показано в комедіях «Сто тисяч» та «Хазяїн», в яких тема жадібного нагромадження багатства висвітлюється в плані соціальному.

У п’єсах «Суєта» (1903) та «Житейське море» (1904) драматург засуджує людську суєтність, зумовлену відходом від норм народної моралі. Драматург порушував питання про моральне оздоровлення людини, закликаючи жити по правді. 2. Комедія «Хазяїн» І. Карпенка-Карого — видатне досягнення української драматургії XIX століття.

«Хазяїн» — найкраща реалістична сатирична комедія драматурга, у котрій він показав, як у пореформеному селі відбувалося класове розшарування, як народжувалася сільська буржуазія — глитаї, з яких згодом виростали капіталісти-землевласники. Висміюючи нестримну жадобу до збагачення, що подеколи доходить до абсурду, драматург показав і безсилля інтелігенції у боротьбі з глитаями. Пузир — типовий образ українського капіталіста-землевласника, який вийшов із селян. Шляхом махінацій, шахрайства, експлуатацією праці робітників він нажив великі капітали і робить усе можливе, аби поскуповувати всі землі. Всі його інтереси підпорядковані єдиній меті — мати більші прибутки, а все інше його не цікавить.

«Хазяїн» — твір, що своїм сатиричним пафосом спрямований проти потворних моральних принципів капіталізму. Сам драматург писав у своїх спогадані «…я сам бачу, що це найкраща моя комедія». П’єса мала великий сценічний успіх. Охарактеризуйте систему образів у комедії І. Карпенка-Карого «Хазяїн».

1899 року І. Карпенко-Карий написав п’єсу «Сава Чалий». Сава Чалий був пішим із ватажків гайдамацького руху на Поділлі у XVIII столітті. А 1838 року М. Костомаров написав романтичну трагедію «Сава Чалий». Відмінність двох однойменних творів у тому, що М. Костомаров своїм твором намагався довести невинність зрадника Чалого, що перейшов на бік Потоцького, засудив Гната, який убив Саву. А І. Карпенко-Карий показав, як Сава, заплутавшись в уміло розставлених шляхтичем тенетах, не помітив, як став зрадником, зрадив побратимів і себе. Пафос твору І. Карпенка-Карого — в осуді зради як найстрашнішого зла. Твір драматурга вчить зважувати кожен крок, кожен вчинок, щоб не зрадити себе і свій народ.