У романі “Батьки й діти” образ нової людини Євгенія Васильовича Базарова представляється складним, суперечливим і, безумовно, дуже цікавим. Він не може залишити байдужим як читача минулого століття, так і нашого сучасника. И. С. Тургенєв на самому початку роботи над романом не визначився у своєму відношенні до Базарову. З одного боку, він оцінює героя по достоїнству, цілком щиро захоплюючись його розумом, твердістю, умінням відстоювати свої ідеали й домагатися бажаного. Усі права захищені й охороняються законом © 2001-2005 олсоч. ру Але, з іншого боку, читач почуває, що Базарів далекий авторові, незрозумілий Тургенєв щиро хоче змусити себе полюбити свого героя, “зайнятися” його ідеєю, але безрезультатно.
Цим викликане глибока самітність Базарова. Він незвичайно сильний, але в той же час нескінченно нещасний. Імовірно, це доля будь-якого видатної людини. Та й сам Базарів не прагне до того, щоб сподобатися людям, скоріше навпаки. По його власному зауваженню, “теперішня людина той, про яке думати нема чого, а якого потрібне слухати або ненавидіти”.
Його однодумці, визнаючи Базарова сильною особистістю, здатні лише на поклоніння, не претендуючи на більше. А це Базарів саме й нехтує в людях. Він постійно шукає людину, рівного собі по силі, і не знаходить його. Єдиний, хто вирішується протистояти цьому бурхливому натиску, Павло Петрович Кірсанов. У своїх суперечках з Базаровым Кірсанов відстоює свої історичні коріння, духовні цінності, життя, що він не мислить інший, і це надає йому сили в “сутичці” із супротивником, що може протиставити йому тільки своя могутня особистість
Але незважаючи на очевидність того, що Базарів неправа, його безкомпромісна боротьба викликає замилування. Усякі переконання мають потребу в перевірці, і Тургенєв уводить у життя свого героя випробування любов’ю. Автор увесь час нагадує читачеві, що Базарів не чудовисько, не злий геній, а насамперед нещасна людина, самотній і, незважаючи на всю силу розуму й енергію, беззахисний перед найпростішими людськими почуттями
У відносинах з Одинцовій проявляється його уразливість. Базарів полюбив поміщицю Ганну Сергіївну Одинцову. Він випробував те саме почуття, над яким раніше безжалісно сміявся
Євгеній зрозумів, що людина- це не бездушна “жаба”. Він раптово усвідомив, що живаючи природа ніколи не підкориться яким-небудь теоріям. Одинцова чекає від нього зрілих почуттів, їй потрібна серйозна любов, а не скороминуща пристрасть. У її житті немає місця потрясінням, без яких себе не мислить Базарів
Він не розуміє, що неодмінною умовою досягнення духовних і моральних ідеалів є стабільність. У груди в Базарова б’ється серце романтика, якому доступні й любов, і ніжність, що розуміє, що таке щирість і відданість коханій людині. І нікому, навіть самому собі, Базарів не зізнається в цьому. Душу його іноді проривається назовні, але Базарів відразу зусиллям волі придушує її, при цьому стаючи жорсткіше й різкіше.
Саме По цих скачках поводження можна судити про те, наскільки серце його піддане романтичним поривам. У цьому й полягає трагізм положення Базарова. Душею й серцем він бажає любити, тоді як свідомістю він придушує це бажання
И яскравіше всього ці протиріччя душі й свідомості проявляються в сценах у будинку Одинцової. Саме тут душу на коротку мить знаходить волю, щоб відразу бути похованої на саме дно свідомістю. Це відбувається під час визнання в любові Базарова Одинцовій. Цей гордий нігіліст виявився у владі почуття, що заперечується їм,: душа вирвалася назовні, але з такою руйнівною силою, що виявилася смертельної для цього самого почуття, тому що сильна любов те саме що ненависті. Під час визнання Базарова била тремтіння, але це було не хтиве тремтіння першого визнання: пристрасть бурхлив і неконтрольована била в ньому. І Одинцова злякалася його; почуття, що почало було з’являтися в ній, виявилося зломленим, тому що не можна любити людини, якого боїшся
Базарів втратив свою єдину любов через те, що занадто довго стримував свою душу, і душу ця помстилася йому, позбавивши його жінки, що він полюбив. Після невдачі з Одинцовій Базарів став більше замкнутим, озлобленим. Він почав критикувати себе, винити за зрадництво своїх же принципів
Він став віддалятися від Аркадія, або, вірніше сказати, Аркадій став віддалятися від нього, тому що з тих пор, як Кірсанов полюбив Катю, він став поступово відмовлятися від принципів Базарова, ставати м’якше, добріше, романтичнее. Базарів виявився один на один зі своєю душею, що бунтує, і гнітючою її свідомістю. Він ще більш запекло приймається заперечувати всі авторитети й почуття: доходить до того, що він заперечує любов своїх батьків і ставиться до них так равнодушно або навіть із роздратуванням, що батьки вдаються у відчай, намагаючись повернути собі сина. І отут утвориться замкнуте коло. Базарів метається в ньому, самотній, зневірений
Він суперечливий: Базарів заперечує романтизм, але по своїй суті є романтиком, він відрікається від “дурного життя батьків”, але сам, у пориві одкровення, зізнається Аркадію у своїй любові до них. Він робить всі, на його думку, для благополуччя батьківщини, але сам задається питанням: “ чиПотрібний я Росії? Ні, видимо, не потрібний”. Страшно почувати себе в такому замкнутому колі протиріч, і це важко навіть такої сильної особистості, як Базарів. Як важко, умираючи, усвідомлювати безплідність прожитого життя!
Адже виправити вже нічого не можна. А Базарів, на мій погляд, досить розумний, щоб, нехай на смертному одрі, усвідомити свої помилки. Він визнає своє безсилля перед смертю, виходить, не все можна перебороти за допомогою сили
Базарів вертається до природи, що при житті він сприймав так матеріалістично (“Я вмру, і з мене лопух рости буде”, “природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”). Перед особою природи, перед особою Вселеної навіть такий титан, як Базарів, здається жалюгідною піщиною. У цьому і є його трагічна самітність. Він не відчуває себе частиною цього миру, навіть після смерті залізна огорожа, що оточує могилу, як би відокремлює його від миру
Він жив “могутнім богатирем, якому ніде було розгорнутися, нікуди діти велетенські сили, когось любити теперішньою любов’ю”. Із цього погляду смерть його була неминучою
Збережи - » У чому полягає трагізм нігіліста Е. Базарова? . З'явився готовий твір.